Специально для «Динамо Киев от Шурика» продолжение опросов
Сейчас полным ходом уже идут опросы на лучшего игрока киевского «Динамо», и команды-мечты в целом. Предлагаю провести опрос еще и на пятерку лучших тренеров знаменитого клуба. Почему не тройка? Как по мне, здесь итог первых двух мест заранее известен.
А вот когда претендентов будет пять, тогда и горизонты претендентов на попадание в тройку лучших расширяться. В общем, теперь на протяжении трех суток выбираем пять лучших наставников киевского «Динамо» за все годы существования любимого клуба. За первое место буду начислять – пять очков, второе – четыре, третье – три, четвертое – два, пятое – одно. Вашему вниманию моя пятерка.Он трижды возвращался в Киев, и трижды поднимал «Динамо» не небывалые высоты. Правда, в свой последний заход не удалось выиграть евротрофей. Но здесь, скорее всего, какая-то непонятная карма Валерия Васильевича – неизменно уступать своим соперникам в полуфинале Кубка/Лиги чемпионов. Больше него НИКТО не побеждал в чемпионате (8 раз) и Кубке СССР (шесть) на посту клубного тренера. Плюсуем сюда два Кубка кубков и Суперкубок Европы.
Больше него НИКТО не воспитал ТРЕХ лучших футболистов Европы. Да что там говорить, больше Лобановского НИКТО не привел до звездного уровня такое множество мастеров ИГРЫ. После проигрышей от киевского «Динамо» Лобановского плакали горькими слезами «Бавария», «Барселона», мадридские «Реал» и «Атлетико», лондонский «Арсенал», ПСВ времен своего расцвета, шотландский «Селтик»…
При Лобановском киевское «Динамо» стало базовым клубом сборной СССР, что в итоге привело к «серебру» Евро-1988.
МЭТР выситься над всеми тренерами киевского «Динамо», как Эверест над равниной. Есть Лобановский, и остальные тренеры. И самый первый среди них, на мое мнение, конечно, это Виктор Александрович Маслов.
При Маслове киевляне впервые в своей истории испытали радость после победы над сильным европейским клубом, свергнув с трона действующего обладателя Кубка чемпионов-1967, шотландский «Селтик». Это при Маслове киевлян стали вызывать в сборную СССР. Пока не так массово, как при Лобановском. Но уже в достаточном количестве. До «Деда» это были только единичные случаи.
И если первые два места Лобановского и Маслова не вызывают сомнений. То претендентов на дальнейшие места хоть отбавляй. Я отобрал их по критериям успехов.
При Севидове киевляне вернули себе чемпионское звание и впервые в истории пробились в четвертьфинал Кубка чемпионов сквозь «Гурник», который неожиданно остановил «Динамо» Маслова после виктории над «Селтиком».
Как видите, в истории киевского «Динамо» все взаимосвязано. Команду поднимали к всесоюзным вершинам московские специалисты, помогая отбирать «золото» у Москвы. На их счету пять чемпионских титулов и два Кубка. А потом пришел ОН, Лобановский. И повел киевское «Динамо» к заоблачным высотам. И умер ОН, как и полагается легенде, на посту. Пришли ЕМУ на замену ученики, которые прошли ЕГО школу. Один из них и замыкает мою пятерку лучших тренеров киевского «Динамо» всех времен и народов.
А дальше понеслось. В сезоне 2014/2015 подопечные Реброва ни разу не испытали горечи поражений в украинском первенстве, положив «золотые» чемпионские медали в Кубок страны. «Дубль» последний раз киевляне делали восемь лет назад, в 2007-ом, еще при Анатолии Демьяненко. И тогда Ребров тоже внес посильную лепту в киевский успех. Только вот в еврокубках динамовцы опозорились.
Теперь же, под руководством Сергея Станиславовича, «бело-голубые» штурмовали и европейские вершины. Сначала в Лиге Европы 2014/2015 достигли четвертьфинала, сокрушив по пути английский «Эвертон» дома – 5:2. А потом и вовсе впервые в этом тысячелетии пробились в плей-офф Лиги чемпионов. Последний раз «Динамо» проходило групповые этапы еще под руководством Мэтра, при непосредственном участии Реброва-голеадора. Теперь Сергей Станиславович повторил это достижение своего знаменитого наставника спустя 16 лет, это если учитывать Второй групповой этап Лиги чемпионов 1999/2000. Плюс второе подряд чемпионское звание-2016. Крайнее, пока.
Конечно же, найдутся такие, кто будет утверждать, что первый Кубок СССР-1954 под руководством ленинградского тренера Олега Александровича Ошенкова весомее успехов «Динамо» Реброва. Скажу только то, что да, то был первый успех. Но единичный. Пока «Динамо» не принял Соловьев, клуб из Киева был середняком советского первенства. Да и давно это было, еще когда мои родители учились в школе. То есть, я не спорю, что первый Кубок СССР стал событием. Но лично для меня прорыв киевского «Динамо» Реброва на всех фронтах ближе, и весомее.
Итак, вот моя пятерка лучших тренеров киевского «Динамо» всех времен и народов:
Валерий Васильевич Лобановский
Виктор Александрович Маслов
Александр Александрович Севидов
Вячеслав Дмитриевич Соловьев
Сергей Станиславович Ребров
Теперь жду в комментариях ваших пятерок лучших тренеров киевского «Динамо» всех времен и народов.
То, что Лобановский безоговорочно номер 1? Так это и так всем известно. А для команды мечты не нужно 5 тренеров.
А как сравнить силу тренера, карьера которого вся прошла на твоих глазах (Ребров) с карьерой тренера, о котором знаешь только из истории (Ошенков, Соловьёв, Маслов...) ? Собственные ощущения и пересказ чужих - это две большие разницы. Из пост-Лобановской эпохи с Ребровым может кто-то и мог бы потягаться в знаниях/опыте/интуиции/... , но вот в полезности для Динамо Киев точно никто. А сравнивать тренеров, карьера которых проходила полвека назад и вживую игру их команд застали очень малое количество посетителей этого сайта - это как сравнивать Ламборджини и Мазератти по нарезкам из ютуба.
Маслов
Сьомін
Ошенков
Газзаєв
Про перших чотирьох уже все сказали, що можна, Газзаєв же сміливо вводив в гру молодь, хоча й отримував за це від "поціновувачів" зповна.
2. Сабо
3. Ребров
4. Маслов
5. Сьомін
2. Маслов. Теж погоджуюсь з раніше сказаним. Бо 3 !!! підряд чемпіонства вдавались в срср окрім Динамо лиш одного разу, та й то аж після ІІ Світової війни.
3. Ошенков. Так, саме Олег Ошенков заслуговує на моє глибоке переконання третього місця в подібному рейтингу. Хай не багато власне здобутків у вигляді трофеїв за його тренерства, та це був ТРЕНЕР. Людина, яка дивилась вперед в сенсі розвитку футбольних новацій. Хай не все одразу вдавалось втілити, але саме його робота заклала фундамент першого *золота* Динамо. Щоб зрозуміти наскільки величезна заслуга Ошенкова в становленні повоєнного Динамо варто нагадати, що Динамо одразу після війни займало найнижчі місця і ледь не вилетіло з вищої ліги. З приходом Ошенкова змінились не просто навантаження в тренувальній підготовці, а самі тренування стали значно насиченішими і різноманітнішими, з введенням небачених до того вправ на розвиток індивідуальних якостей гравців. Аж до боксу ) і акробатики. Одне посилило вольові якості динамівців, ну а акробатика від Уманського дозволила значно підвищити координованість гравців Динамо, пластичність, здатність краще орієнтуватись в різних ігрових ситуаціях. І до речі !!! - саме в Ошенкова запозичив розуміння важливості розвитку координації і пластичності гравців Метр Лобановський. Який не лише запросив до співпраці наприкінці 1996 року того таки Уманського з програмою акробатики, а й додав тренування з аеробіки (я знав цю команду Уманського другої половини 90-их...) Також Ошенков РАНІШЕ ! бразильців ! з їх революційними тактичними схемами на ЧС-58 пробував відійти від залізобетонних догм у вигляді 3 - 2 - 5. Він почав грати в 3-3-4. А це дуже не сподобалось критикам, що розвели в пресі крик про *знищення атакувальної сили команди*. І саме це стало однією з причин його відставки, коли команда і гравці ще не *обкатали* до потрібного рівня цю новітню тактичну модель, а деяке погіршення результатів дало привід розправитись з тренером. Щоб молодші могли зрозуміти ЩО тоді накоїли функціонери, які прибрали Ошенкова - варто уявити як після повернення Лобановського до керма ДК в 1984 р. клуб не лише не зміг піднятись з ганебного 7-го сезону-83, а взагалі опустивсь на .., 10 !!! місце. І от Лобановського - на відміну від Ошенкова ... - не прибрали з команди. І вже наступного року розпочалась казка - правда фантастично - феєрична 85-86 рр. А між іншим уважні вболівальники вже в сезоні-84 могли бачити прообраз майбутнього Динамо. Як от у матчі проти Пахтакора в Ташкенті, де кияни виграли лиш 1:0, з чудовим голом ударом головою в падінні після подачі з кутового. А от СКІЛЬКИ тоді було швидкісних атак з блискавичними розіграшами і змінами руху. Не вистачило лиш реалізації хоч половини моментів, а їх було до десятка точно. Так от тепер уявіть ЯК ставив гру за новою моделлю тренер - новатор Ошенков... Він, відтягнувши одного форварда в півзахист, посилював оборонну потужність команди, це так. Бо 3 + 3 явно посилювало ешелонованість захисту. Але !!! - Ошенков пояснював, що в атаці команда не програє, бо давши супернику загрузнути в 3+3 і витягнувши їх гравців від своїх воріт таким чином більше відкриється простір для швидкісних контратак. І причому не лише четвірці нападників, а й будь - кому з трійки хавбеків. А то й ВСІХ їх при ситуації. І ці схеми котратак та позиційних атак з більш активним підключенням хавбеків напрацьовувались. Та на жаль, довести справу до вершини реалізації Ошенкову не дали... І ще - я це не просто від когось вболівальників знаю, а зі спогадів легенд Динамо - Олега Макарова та Юрія Войнова. Особливо розписав це наш легендарний воротар - якого до речі інша легенда, українського походження, В. Маслаченко, вважав сильнішим як воротаря за Льва Яшина. Так, Маслаченко на цьому наголошував, що Макаров сильніший, та він же не з московського клубу, тому Яшин був поза конкуренцією, а на підміну йому зазвичай теж москвичів викликали. Тож у своїй чудовій книзі Олег Макаров дуже детально згадує про незвичні тренування та системний підхід Ошенкова до тренувальної роботи. Ошенков - тренер - фундатор нового Динамо, потужного і значно конкурентноздатнішого ніж до нього. До речі, свою силу як тренера, що здатен з далеко не зіркових футболістів периферійного клубу створити команду, яка двічі підряд виграла кубок срср він довів вже на початку 60-их. З українською, до речі командою, та не будемо згадувати з ким саме ) А щодо Динамо - то саме Ошенков створив з Динамо команду, що здатна не випадково перемагати москвичів та звичайно ж і інші клуби. А вже за наступних тренерів це почало ставати системою...
4 - Севидов. Про Сєвидова правильно згадали, що на його рахунку не лише *золото* - 71, а й формування більшості основи складу, що викликав фурор у футбольному світі в 74-5 роках.
5. Сьомін - автор успіху - 2008/9, коли і *золото* виграли, і до півфіналу Ліги Європи дійшли. Де лиш невезіння не дало змогу потрапити до фіналу. Де правда було б важкувато без нападу - бо герой - Валенсієборець Артем Кравець) був травмований ще раніше, а вже в півфіналах картки, що не дали права зіграти в фіналі отримали Міля та основний опорник Вуко, а ще як не помиляюсь і Алієв. А це погодьтесь значні втрати. Та все ж - Динамо мало бути в фіналі того року. Бо пройти Валенсію, сильний тоді Металіст і хоч і не сьогоднішній, та й не середняк ПСЖ - це не іграшки.
2. Базилевич
3. Семин
4. Ребров
5. Демьяненко
------------------
П.С.
Видел Динамо только начиная с 80-х , так что пусть простят остальные тренера - кого не видел своими глазами не могу оценить.
А він команду приводив до чемпіонства чотири рази поспіль.
А Ребров каким боком в этом списке?Первые четыре места закономерны а на пятое есть много претендентов достойнее Реброва.Нужно создать два списка один-тренеров а второй- хранителей конспектов.
2. Маслов В.А.
3. Сёмин Ю.П.
4. Ребров С.С.
5. Михайличенко А.А.
Лобановский и маслов вне конкуренции.
Севидов пожалуй тоже на своем месте.
А вот я видел и ясно помню, работу Олега Ошенкова, подчеркну - многолетнюю работу, и поэтому можно поспорить за его место на строчке Реброва и даже Соловьева.
А остальных претендентов и вовсе нет. Сабо?-смешно. Демьяненко? - не актуально.
Возможно Семин и Газзаев, но это не тренеры Динамо, а залётные, хоть успех у Семина и был при первом приходе.
1. В.В. Лобановский
2. А.А.Михайличенко
3. Ю.П. Сёмин
4. С.С.Ребров
5. А.В. Демьяненко.