Чи краще... не лякати

Так, «Челсі» кияни програли… 0:3. Але ж на тому життя не закінчується… Ні, життя загалом продовжується! І борги треба віддавати. Не зразу… Поступово. Хай і не самому «Челсі»… Ну, хоча б «Арсеналу»… Ну, як не лондонському, то хоч київському… Теж якась не дуже зрозуміла команда… То чомусь незрозуміло чого зникла, то, слава Богу, завдяки незрозуміло чому відродилася.

А коли перейти на більш серйозний стиль і глянути на гру улюбленої команди уважніше, то і хотілося б деякі враження викласти на папері… чи то пак на екрані монітора. Гра була досить непростою до 27-ої хвилини. Тобто до першого голу.

Цей період – до першого голу… – і був, і залишається для «Динамо» непростим. Що і підкреслює вже не вперше факт, з яким багато хто дружно і аргументовано сперечається – не такий вже він і слабкий цей український чемпіонат. Та і те хронічне і не раз добряче вилаяне динамівське «1:0», що нині команда перестала демонструвати, теж показує, що зі здоров’ям у вищезгаданого чемпіонату ніби більш-менш. Так, звичайно ж, організм трохи ослаблений… Але під капельницю класти дядька… ще ніби ранувато.

Відчувалося старання динамівців. Та з таким старанням можна не тільки без форвардів, а і без півзахисту – стільки голів назабивати! Той же Гармаш своєю невгамовною активністю просто замордував бідолашного «арсеналівського» воротаря. Та був би на його місці і Буффон, то і того б від подібних переживань зателіпало!

Та і гол – отой, що розмочив рахунок… гол, який завжди був таким нелегким і таким потрібним для «Динамо»… – Гармаш теж забив ефектно… у взірцевому стилі. Так, ніби це не Гармаш, а хтось з бундесліги… Кого привезли і кому сказали – забий один такий гол, для прикладу… Та і повертайся до Німеччини. Гол, можна сказати, для футбольного підручника. І це при тому, що у деяких матчах «Динамо» грою «на другому поверсі» і зовсім не зловживало.

Та і другий гармашівський гол був забитий і уміло, і привабливо – з льоту… Без шансів для знервованого воротаря!

Бразильцям у складі «Динамо» далеко не завжди удається сповна себе реалізувати. Та і «Динамо» на протязі літ і літ не дуже уміє ефективно використати творчий порив бразильців. Ну, власне кажучи, цей матч і досить виразно показав, де саме бразильці у грі «Динамо» можуть бути найбільш результативними. У переповненій гравцями і своїми, і чужими карній зоні, коли не треба бити по воротах з усіх сил і добивати і так уже усмерть переляканого воротаря. А треба лише тихо і технічно м’яч котнути. А ще де… У так званій вільній зоні?! Ні, у зоні – наполовину вільній… Коли одержавши м’яч неподалік від карної зони, бразилець може обійти одного-двох захисників і тим самим украй загострити ігрову ситуацію. Усе інше динамівці з українським корінням нібито непогано можуть робити і самі.

Отож і принципове питання перед наступним матчем з «Челсі» – чи вигравати… чи краще усе ж не лякати «челсіян» своєю зростаючою футбольною силою! Бо можна і зовсім команду-суперницю морально притоптати. Бо рознервуються гравці і скажуть – та пропади він пропадом той футбол! І зовсім розбіжаться… І буде у них там, у Лондоні, як у нас, у Києві, з Євробаченням. То усі так завзято змагалися, щоб туди, на землю обітованну, поїхати. То усі дружно відмовились – не поїдемо і все…

Так що тут – пороти гарячку не можна!