На ниві... філософської пісні!

Коли щось намагаєшся творити, коли щось, ну, хоч трохи, починає удаватись, то цікаво і придивитися – а що ж вийшло. Цікаво і до інших прислухатись – а яка ж їх думка. Творчість моя у літературі починалася з авторської пісні російською мовою, потім я вже більше писав українською, потім з’явилися і просто вірші, і віршований гумор, і проза, і афоризми.

Черкаський журналіст Анатолій Саух, що редакторував тоді одну з наших обласних газет і саме там побачили світ кілька моїх усмішок, свого часу висловив про ці твори думку, що мені запам’яталась. І думка була така:

– У цих усмішках зверху ніби гумор, а коли придивитись углиб, то усе це... більше схоже на притчу.

З часом переглядаючи власні жартівливі пісні я і сам починав помічати – пісня ніби за формою і змістом жартівлива, а по суті… можна сказати... філософська. І у ній не скільки гумору, скільки роздумів про пережите. Бо у віршованих рядках хоч трохи віддзеркалений той нелегкий досвід, який змогли набути за плином тривожних літ і кожен з нас, і всі ми разом. Два подібних вірша (пісенного плану!) і були надруковані нещодавно (хоч написані і досить давно...) у альманасі «Скіфія-2019-Весна» (Канів, видавництво «Склянка часу»). Усі ми – і поодинці, і гуртом – прагнемо до щастя. Отож завжди актуальна тема – щаслива путь... Політичні орієнтири щодо цього – дуже змінилися! Хоча сама тема не стала менш актуальною. Про це і вірш, приведений нижче.

Пісенька про щасливу путь

Нас вела у далеч – логіка залізна!

І вела – до щастя! А не до біди…

Ми з тобою, друже, йшли до комунізму –

І питали Маркса… як туди дійти!

Де іржава бляха, там літає муха!

А нам ще покажуть, де ж – щаслива путь!

А коли, козаче, ти розвісиш вуха,

То лапшу гарячу – зразу ж… покладуть!

І усе ми знали – точно! Не приблизно…

Високо над шляхом піднімався пил.

Ми з тобою, друже, йшли до комунізму –

Та на цій дорозі… нам забракло сил!

Тільки пережити випало немало

І кому казати – рад ти чи не рад?!

Ми до комунізму не дошкандибали

І тепер з нас, друже, кожен – демократ!

Де іржава бляха, там літає муха!

А нам ще покажуть, де ж – щаслива путь!

А коли, козаче, ти розвісиш вуха,

То лапшу гарячу – зразу ж… покладуть!

Наступна тема – ще більш актуальна. І не менш філософська. І теж пов’язана з деякими політичними аспектами. І приведене нижче це творіння, як і будь-яку пісню жартівливу, не слід сприймати буквально. Зокрема як заклик до вживання високоградусних напоїв. Бо подібні напої слід вживати в міру. І тільки в міру.

Бо і мова йде не скільки про напої, скільки про історичний і політичний досвід. Наш досвід. Про те, що, енергійно змахнувши шаблею, не всі проблеми удається вирішити! Бува, що діючи так, можна проблеми тільки загострити.

Пісенька про самогонний апарат

Хоч і навколо вир подій...

Хоч і гримить перебудова!

А вижить зміг зелений змій,

В часи тривожні Горбачова.

Ну, а який же результат?!

Коли навкруг такі напасті,

То самогонний апарат

Не дасть чоловікам пропасти!

Хоч хтось «імперією зла»

Назвав країну ту зухвало,

Яка ж там партія була,

Що всім і всюди керувала!

Ну, а який же результат?!

Бо хтось зітхає безнадійно,

Що самогонний апарат

Працює краще... ніж партійний!

І хоч у нас одні штани –

Давно поношені і звичні... –

Які ж ми все-таки пани,

Які ж ми всі демократичні!

Ну, а який же результат?!

Як пити в міру і по трохи,

То самогонний апарат

Переживе усі епохи!

Отож згадавши роки, що минули, чому б і не пожартувати, чому б і не пофілософствувати над власним гірким досвілом! Може, тоді легше буде і шукати, і знаходити власну путь. Щасливу путь.