Яйце чикурка

Бентежно мені, кузьмі, останні сезони даються. Б'є рідна команда грою і результатом з ноги і навідліг.

А вірний фанат, за нагоди і без, вкриє добірним матом по вухах. Зубів не назбираєшся. Завершить все на сайті футбольний спеціаліст-філософ, який витончено віддере, витре і викине.

Хоч не хоч, а самооцінка в кінці сезону стирчить на пів-шостого.

Та ось наступає на поламані роги, не побоюсь цього правопису, така вчасна футбольна павза. Щоб можна було в темпі рихтонути скособочений дах від побаченого, почутого і оплаканого.

Зрозуміти для себе, раняного марксистською-ленінською філософією, основне питання буття, динамівського. Хто зверху винен?

Гравці чи тренер.

Позиції сторін світоглядного конфлікту прозорі як у коняки.

Гравцепродавці знають, що гравці ніякі і Моуріньйо їх не спасе. Якщо воно вбоге, то тренер на вітер. А як вони, на свою біду, суціль збірники, то й шо. Заткнись і дишло.

Тренероненависники благають хана на палю. Бо все заїздись як блистить, а в мокрому залишку матня. Нема ні гри, не результату, пошліть його нарешті Натху. Втомив кротячий зад на горизонті.

Нове пришестя поможе чи ні, а терпець вже порвався.

Надія заміни на те, що ото, буває, інгредієнти однакові, а борщ у хазяйок різний. Один глитаєш з ложкою, а другим блюєш з кров'ю.

Чи може вас не нудить? Що там у нас, у начальника власницького цеху? “Он выполнил те задачи, которые я поставил ему на том этапе...”

Упс, тпру і в горлі колінвал. Нахіба нам перше місце, треба знати задачі. Кому що, а котам маньоври...Блукаєм по етапу.

Є, є кузьмі над чим перепотіти в цей заслужений відпочинок. Бо об'єктивна реальність дана нам у передчуттях. Гравці ті ж, тренер той же, а результат блаженний, хто вірує.

Тільки й щастя земного, що петраковський розпис довів існування неможливого. Тріумфу високої ідеї над понурим буттям.

Канікули.

Видихнув.