Злив України

Лише першого місяця спостереження за діяльністю ЗЕкоманди в будинку адміністрації Президента України мало би вистачити притомному виборцю, щоб зрозуміти надісланий суспільству звідти месидж: "Ми робитимо те, що нам заманеться; й плювати хотіли на закони та громадську думку." Що їм – наплювати на Україну.

Якщо кому потрібне доведення цієї теореми –той має всі можливості задуматись в першопричинах останніх резонансних явищ в навколоукраїнській політиці. Для прикладу – події навколо Криму, звільнення українських військовополонених моряків відповідно до рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, звільнення заручників з лап лугандонських терористів, та кулуарних домовленостей стосовно повернення прав російській делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи. Доводити, що ці факти взаємопов'язані – мабуть, зайве. Якщо вже кого зацікавить – в інтернеті вдосталь фактажу та підтверджень. В т.ч. і за посиланнями в цьому пості.

Істерика Зеленського на останньому брифінгу, де він з папірця вичитував міністра закордонних справ Павла Клімкіна (а також лідера проросійських рашистів Медведчука), свідчить про те, що, на жаль, Крим і санкції протии РФ в коридорах влади провідних європейських гравців домовились злити на догоду ворогу та окупанту, і злити за допомогою преЗЕдента України. Та на шляху до цього зливу постали чесні особистості: парламентська делегація України в ПАРЄ та міністр Клімкін. Незайве підкреслити ще раз: що злити домовились не лише Крим з окупованим Донбасом, а й санкції проти оккупанта в ПАРЄ. Принаймі, в ПАРЄ; якщо не всі загалом економічні ЄСовські санкції протии Росії.

За які такі дивіденти персонально ЗЕкоманді домовились злити санкції – це ще маємо встановити. Згодом. Зрозуміло інше, що злиття «за так» було би же надто цинічним, та несприйнятим суспільством. І його постарались закамуфлювати – під нагальні вимоги звільнення військовополонених та заручників; саме те, що вимагає нині суспільство. Але – домовились. Фактично – злили. Хоча і в ПАРЄ наші делегати-депутати всією командою БИЛИСЯ! Билися, як леви, поки ЗЕкоманда мозги фанам засирала своїми переїздами. Коли Зеленський навіть не відповів на прохання депутатів зустрітися напередодні сесії, щоб узгодити позиції. Проігнорував, бо він вже перед тим домовився про злив…

А тепер – по-порядку. Почнемо з версії, що у ЗЕкоманді – «працюють» або зрадники, або круглі ідіоти. Я схиляюся і до першої, і до другої. Бо не прочитати очевидно зазначеного у ноті МЗС РФ, що українських моряків пропонують повернути без кораблів і майна (!) – можуть тільки такі дурні або вороги. Що їх можуть повернути тільки в тому випадку, якщо їх будуть судити за російськими законами в Україні як злочинців, які порушили кордон Росії. Нота РФ передбачала визнання Україною незаконне порушення кордону з Росією. Тобто згоду з нею повністю нівелювало б рішення морського трибуналу – фактично Україна б визнавала провину, в тому, що її моряки порушили межі РФ. Очевидно, що ЗЕ не з новин почув про це, йому (чи комусь з ЗЕкоманди) дзвонили з РФ; і він про це домовлявся в Парижі та Берліні.

Домовленість була би шикарною для ворога: в разі повернення моряків в цьому випадку створювався прецедент, згідно з яким Кремль міг обгрунтувати свою «теорію», що «Крым это Россия». Ось, мовляв, дивіться: сам президент України це підтвердив. Справа в тому, що визнання провини з боку України поставило б хрест на всіх подальших судових процесах в міжнародних інстанціях по анексії Криму. Оскільки в міжнародному праві є поняття правової доктрини суперечливої поведінки.

Далі справа техніки. Мовляв дивіться, Україна визнала провину моряків, тобто визнала в Криму кордон РФ, тобто визнала Крим територією РФ, і якщо сама Україна визнала, то чому ж не визнавати іншим? До речі, це дитячий фокус, його можна й школяреві пояснити. І в продовження цього фокусу в обмін на наших інших заручників (утримуваних в ордло) Зеленський в майбутньому визнає, що це Україна є агресором на Донбасі. Що цілком логічно в такій ситуації.

Слід ще розшифрувати, що означає поняття «Поведінки, яке суперечить сумлінності і чесності в діловій і договірній практиці». Такою є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінкам сторін. Простіше кажучи, в разі виконання отих кулуарних домовленостей Україна більше не змогла б стверджувати, що не порушувала кордон РФ (!). Фактично це визнання втрати Криму! І фактично Зеленський підтвердив, що він під акомпанемент медведчуківських та рашатудеєвських аналів на це був згоден! Але тут на шляху виник досить розумний дипломат Клімкін, який зворотньою нотою МЗС України зміг цей процес зупинити.

Що насправді припинив Клімкін? А він не дозволив вивести наших моряків з-під Конвенції про військовополонених (на чому засновані вердикти Гамбургського і Гаазького трибуналів); назвати моряків військовими злочинцями; визнати Крим російським; судити українців на території України за російськими законами; і у пуйла не зрослося повернути військовополонених до саміту G-20.

Слід зазначити інший аспект проблеми: скоріш за все Зеленський, коли домовлявся в Берліні (саме там!) про звільнення українських військовополонених, взагалі не обговорював сааме таку поведінку лавровського відомства. Скоріш за все, йому навішали на вуха домовленність в цій частині, яка передбачала безумовне і першочергове звільнення 24-х наших моряків в обмін на зняття санкцій. Але: РФ не була би Росією, якби не вчергове не підтвердила бісмаркове «будь-який договір із Росією не вартий того паперу, на якому він написаний». Скоріш за все, саме тому і виникли «додаткові умови» від Лаврова… Та по сутті – в цьому Зеленський і не розібрався. І не захотів розбиратися. Напевнее, слід погодитися з інформаторами Сергія Сидоренка, що Зеленський продемонстував власну байдужість до зовнішньої політики. «Упродовж місяця при владі Володимир Зеленський зробив чимало, щоб довести всім – і дипломатам, і експертам, і суспільству – що він прагне бути першим в українській історії президентом, якому взагалі байдужа зовнішня політика. Незважаючи на те, що вона є однією з його основних функцій», – йдеться в статті редактора "Європейської правди".

Висновок: Очевидно, що Зеленський з подільниками без опору піддався на пропозиції Німеччини і Франції, узгоджені з Росією, і кулуарно, потай і некомпетентно став частиною цієї змови. Він легко, без будь-яких зусиль, здав наші інтереси в ПАРЄ в обмін на нічим не гарантовану обіцянку РФ звільнити наших моряків, хоча вони й так повинні були це зробити після рішення міжнародного трибуналу. Натомість Росія повернулася в ПАРЄ і, звичайно, обдурила.

А тим часом воно відмовилось виконувати рішення Міжнародного триьуналу з морського права: «Путін під час прес-конференції по завершенню саміту G20 в Осаці (Японія) заявив, що Дональд Трамп зробив тему звільнення українських моряків однією з пріоритетних під час зустрічі. Також він додав, що наразі не має рішення щодо цієї ситуації. "Мы объяснили (Трампу), что там происходит. Обсудили эту тему. Решения пока нет. Идет судебное разбирательство. Необходимо дождаться (завершения), потом будем это решать" - зазначив (пуйло), повідомляють РосЗМІ».

Що цікаво, Зеленський напустився і на Медведчука… Визвірився на нього, як на конкурента, не інакше. За те, що той організував вивіз чотирьох українських заручників з лугандону. Зрозуміло, що той вивіз відбувся з-за остаточного погодження з кумом рашиста (окрема розмова - про тих, кого повернули: серед них до двох "в командування ЗСУ і СБУ є претензії", мяко кажучи); але, також очевидно – що знову всупереч домовленностям Зеленського в Берліні. Бо в ЗЕкоманді, очевидно, розраховували лаври переможців в договірній справі про війсковополонених та заручників записати на себе. А тут – Медведчук… Бо: передвиборна кампанія! Бо: Медведчук з кумом розраховуть по її результатам отримати вагомі посади в державі: якщо не голови Верховної Ради; то хоча би голови Уряду. І навіть не відмовляться від обох зразу. І саме тому їм, кумівським рашистам-зажопівцям, потрібні лаври «асвабадителей»… Що там Зеленський? Конкурент, не інакше… Ірина Геращенко недарма наголошує: "Рік тому, коли раз за разом, з тижня в тиждень, в рамках офіційної переговорної Мінської групи і ТКГ нам відмовляли в звільненнях і блокували всі наші ініціативи, я зробила прогноз - Путін і його маріонетки віддадуть когось перед виборами, президентськими чи парламентськими, й це буде певна частина виборчої кампанії певних політичних сил".

Що буде далі? Я думаю, до кінця 2020 року Крим з-за нинішньої та прийдешньої влади повністю зіллють Росії. Якась глобальна домовленість (та не про моряків, не про заручників в лапах терористів…), очевидно, вже існує. Але це, якщо Україна ще переживе 2020 рік. При такому розкладі до кінця 2020 року Зеленський зіллє Україну, з окупованим Донбассом, в т.ч. Зіллє, якщо не пуйлу, то Медведчуку.

Те, що відбувається навколо Криму і Донбасу – це тільки початок. Недарма в рідному місті Зеленського рука з булавою у Богдана-Зіновія Хмельницького днями обвалилася…