Уроки і висновки

Це дуже добре, що вчора ми грали з такою командою: організованою, технічною, різкою, швидкою. Бо тільки в таких зустрічах можливо оцінити свої достоїнства й свої ж недоліки.

Гра дала багато уроків, з яких потрібно робити висновки.

Перший і головний: степаненкозалежність. Команда, як ми всі розуміємо, грає як один механізм, але коли з нього випадає, або дає збої якийся гвинтик, чи гаєчка, то весь механізм починає працювати в режимі «Тривога».

Другий висновок: у нас дуже слабкий вибір захисників. Я і в попередньому блозі писав про слабкість та ляпи нашого захисту, але вчора гра захисту була не те що незрозумілою, це був жах. Кошмар на вулиці В’язів. Соболя крутили в різні сторони, як гвинта з зірваною різьбою, Матвієнко з Бурдою в центрі дозволяли нігерійцям бити з різних точок карного майданчика під акомпанемент Турецького маршу, а Караваєв в черговий раз підтвердив, що він старанний роботяга, але не правий захисник, а Івобі з Калу це знову доказали. Сам Олександр в черговий раз привіз пенальті, а Бурду, який наступив на ступню нігерійцю в карному майданчику, с вибачив арбітр.

Наш захист поступався нігерійцям не тільки в фізичній швидкості , а в швидкості мислення . Івобі, Калу та Чуквуезе не залишали нашим захисникам ні миті на обдумання наступного кроку і завжди були першими на м’ячі. Ця наша четвірка захистників зіграла не те що на три з мінусом, вона не награла, навіть, на два с плюсом. Особливо Соболь.
(Я, до речі, дуже хотів би заміни Соболя на Миколенко, бо бажав побачити Віталія в дії проти такого сильного суперника).

Захист створив стільки вільного простору для атак африканців, що здавалось, що він на блюдечці з блакитною кайомкою підносить ключі від воріт нашої команди. Повторяю – це був жах. Але жах, породжений відсутністю справжнього опорника в центральній зоні. Лінія півзахисників та лінія захисту була наскільки далекі одна від одної, що нагадували тих декабристів, які були дуже далекі від народу. І в ці розриви вривались , як орли, нападники збірної Нігерії. Ні Малиновський, ні Коваленко, які на мій погляд повинні були виконувати функції хвилерізів, з цим завданням не справились. І якщо Малиновський був дуже корисним в атаці, то Коваленко в черговий раз зіграв роль привида замків Моррисвіль і Шпесарт в одному флаконі.

І це третій висновок: Коваленко – не гравець збірної.

Четвертий висновок. Знову, на мій погляд і на жаль, гру провалив Андрій Ярмоленко. Немає права капітан так блідно грати. Він не Мораєс, про якого й писати нічого не хочеться. Він Ярмоленко. Але як в грі з литовцями й в грі з нігерійцями Андрій був лише блідою копією колишнього Андрій. Він став значно повільнішим, намагався грати на чистих м’ячах, його передачі в карний майданчик майже завжди були неточними. Жаль. Я розумію,що це наслідок травми, але ж…

Але давайте поговоримо і про приємне, про позитивне.

Перше. Ми маємо воротаря, ще одного дуже доброго воротаря, збірної. І його прізвище – Лунін. Він один з героїв матча. То, що він витворяв в першій половині першого тайму достойне занесення в Книгу рекордів Гіннеса.

Друге. Ми маємо дуже хорошу лінію лінію атаки. Марлос, що вийшов на заміну, знову видав феєрію . Його зусилля і зусилля Зінченко, який поступово стає лідером збірної, хоч і з допомогою руки, доволили звести цю гру до нічиєї. Дуже добре зіграв Циганков. Він був одним з найкращих в разом з Луніним в першому таймі. Якщо не Віктора не заганяти, не вимагати від нього організовувати гру, а дати грати в те, що він вміє, то Циганков може видавати фантастичний матч. Але ж, але ж.
Я чогось думаю, що в Динамо тими загрузками, які планує і впроваджує Михайличенко, його знову загонять , як Сидорову козу. Я не проти фізичних навантажень, я проти того, що давати їх всім під одну копірку.

Парадокс. Раніше, за часів МІФа ми милувались своїм захистом, нині ж у нас просто відмінна група атаки, а захист хромає на обидві ноги. Але ж команда це одне ціле. На жаль, неможливо захист часів МІФа сполучити з атакою часів Шевченко. Немає такої машини часу.

І головне. Ця команда, команда Шевченко, незважаючи на те, як складався матч, не затремтіла, не зашарпалась, а гнула свою лінію. І вистояла, і зуміла викарабкатись з прірви, і навіть трохи не виграла. Характер бійців.
Не будемо про руку, чи лікоть бога. Не будемо говорити про арбітра. Треба оцінити й подякувати нашій збірній за те, що вона переломила гру, яка в першому таймі нагадувала прорив танків групи «Центр» через Західний фронт в 41-ому році. Атаки нашої збірної накочувались на з мешканців Чорного континенту такою силою і так часто, що німецький коуч нігерійців вирішив замінити Івобі на гравця більш захисного типу, але і це не допомогло. Розхвалені, фізично міцні нігерійці підсіли. Захист африканців затріщав і ... здався. Тому цей матч, на мою думку, збірна може зарахувати собі в актив.

Останнє. Яремчуку необхідно щось зробити зі своїми руками. Я розумію, що це в першу чергу погана реакція гравця, але ж за дві гри тричі зіграти рукою в карному майданчику суперників, це вже діагноз.