Ну, здавалося б – усе просто… Поле рівне, а м’яч круглий. І куди він, врешті-решт, покотиться – хтозна… Чекаєш від команди перемог, а з перемогами чомусь не складається. Отож і починаєш міркувати – а чого ж команда програла… А програла команда, то виходить, що програв кожен з її болільників персонально.
А з цим погоджуватись якраз ніхто і не збирається. Навіть якщо і команда програла.Матч «Динамо» – «Десна» таки змушує… ну, хоч трохи пофілософствувати на тему – такого ніби не повинно бути! А воно є і є. А отже – звідкіля така морока береться?!
Хоча з одного боку бігав би арбітр матчу не тільки з свистком, а і з підзорною трубою, то, може б, таки додивився, що після удару Де Пени гол усе ж був. А з іншого боку якщо тільки на гостроту зору арбітрів покладатися, то можна ні голів, ні перемог і не дочекатись.
Отож з одного боку, коли говорити про європейські кубки, то ніби крім «Динамо», «Шахтаря» і «Зорі» там з українських клубів і грати нікому. А з іншого боку «Десна» забиває «Динамо» два голи. І забиває майстерно. А ти собі і думаєш – оце якби не «Десна» «Динамо», а «Динамо» «Десні» отакі голи забивало, то ніхто б і не дивувався! А, може, завтра та ж сама «Десна» раптом розучиться отак майстерно голи забивати. Ну, була майстерність... і хоч її ніхто і не пропивав, а кудись вивітрилась.
Непроста це річ – гра... Якою б ця гра не була! Так, про одного з політиків, що мером, здається, десь... вже й не згадаю де... писали, що нібито свою громадську діяльність він починав, дурячи громадськість грою у наперсток. А потім обрали дядька мером – і він теж справився! А ти собі і думаєш, а якби оце декого з відомих політиків запитати – а ви тільки з трибуни дурити народ можете чи і в наперсток могли б підтвердити... свою високу кваліфікацію.
Але ж не про те мова. Адже мова йде про футбол, а не про якісь інші ігри. Хоча і футбол, а особливо навколофутбол, інколи на вищезгадані інші ігри трохи схожий.
Отож повернемося до матчу «Динамо» – «Десна». Один з плюсів у грі «Динамо» – намагання грати у карній зоні «на другому поверсі»… Правильне намагання. Коли суперник обороняється усією командою, це один з ефективних способів ускладнити йому життя. Але ж…
Передача робилася здебільшого у район одинадцятиметрової відмітки і там кілька динамівців борються за м’яч і до удару по воротах справа по суті не доходила.
А пам’ять підказує – у часи Лобановського при розиграші, скажімо, кутового двоє-троє динамівців кидалося до правого кута воротарського майданчика, ще двоє троє до лівого кута того ж майданчика, а м’яч летів у район одиннадцятиметрової відмітки, де з’являвся хтось з динамівців, кого у карній зоні суперника і зовсім не було.
Тобто колективні дії: по воротах б’є один з динамівців, але при цьому шість-сім гравців «Динамо» активно «пудрять» мізки обороні суперника, розтягують її у різні боки карної зони – ну, щоб у районі вищезгаданої одиннадцятиметрової відмітки натовпу не було.
І ще. А футбол таки змінився. Доводилося чути таку думку. Загалом правильну думку. Коли суперник обороняється усією командою, треба атакувати флангами і бити здалеку.
Абсолютно правильна думка. А згадаєш останні три матчі Динамо» і бачиш – а нічорта подібного. Пройти по правому флангу, отам де Циганков, ще важче, ніж по центру карної зони.
А улюблений хід Циганкова ще не забули? Різко зміститись з флангу в центр і ударити по воротах – і рикошетів чомусь не було, і м’яч до воріт доходив. Бо натовпу у центрі карної зони теж не було. Натовп залишився там… на фланзі. А щодо ударів здалеку – то у матчі з «Десною» згадується один такий удар. Якраз коли гол забили.
Отож матчі «Динамо» змушують думати – а у правильний бік чи ні... Не в тому річ!