Рахунок 1:0 тренери – доводилось чути і таку думку, – нібито не люблять. І болільники, якщо цей рахунок стає... ну, можна сказати, хронічним, теж не виявляють особливої симпатії до подібних цифр на табло. Та і журналісти можуть щодо цього висловитись вельми критично. Отож перемога динамівців з рахунком 2:0 і є загалом доречною.
А сама гра команди була досить привабливою і переконливою. Але про це далі.У матчу «Динамо» – «Дніпро – 1» були і своя передісторія, і своя інтрига. Так, «Динамо»... а зовсім не «Шахтар», у якого немало гравців розкидано по орендах... Так, саме «Динамо» дозволило своєму гравцю Вячеславу Супрязі грати у цьому матчі проти власного клубу. І ризик цей себе виправдав. Бо і у динамівського захисту з’явився новий і не зайвий досвід. І самому форварду є над чим замислитись. Та і керівництву команди варто спочатку придивитися уважно до тих форвардів, що є у розпорядженні клубу, а вже потім вишукувати забивного форварда по закордонах.
Щоправда Сергію Булеці виступити разом з Супрягою можливості не було, а давно відомо, що без націлених, гострих передач і форварду важко щось зробити. Але ж кожен ризик передбачає і розрахунок. І, може, саме на це розрахунок і був.
Та і потім «Дніпро – 1» представляє потужне українське місто. А ми знаємо, що чим більше болільників у команди, тим сильнішим і може бути клуб. Cьогодні «Дніпро – 1», ну, ніби новачок вищого футбольного ешелону. А мине рік-два... Та і був у Дніпрі (і це не забулося!) український футбольний клуб міжнародного рівня.
Що ж сподобалось у грі, продемонстрованій «Динамо»?! Перший гол, забитий командою, був… ні, не вимученим… навіть не «трудовим»! А по-справжньому ігровим. Забитим, ну, я б сказав, у елегантному стилі.
Cподобалась гра Циганкова – він почав більше маневрувати. Його можна було побачити і на лівому фланзі, і по центру, і на звичному правому фланзі, і в обороні власної команди. І це абсолютно логічно. Якщо вже до твоєї гри на правому фланзі надто вже пильно «придивляються», то чому б і не пригадати, що мотив універсалізму не є остаточно вичерпаним у сучасному футболі.
А як був забитий перший гол? Циганков, розташувавшись у центрі, одержав м’яч з свого рідного правого флангу. І відразу ж передача Миколенку, в результаті якої гра суттєво загострилась. Миколенко, у свою чергу ефектно переадресував м’яч у шгтрафний майданчик Вербичу і рахунок було відкрито.
Забивати пенальті, коли рахунок – 1:0, не набагато легше, ніж тоді, коли нулі на табло. Потрібна витримка. І неабияка. І Віктор Циганков таки зумів подібну витримку продемонструвати.
У футболі важливі і колективні дії, і індивідуальні зусилля. І треба сказати, що у цьому матчі поблизу штрафного майданчика суперника зусилля динамівців були частенько і доречними, і ефективними.
Гостро і активно діяв на вістрі атаки Вербич, але ж крім гольового чуття цього гравця були у наявності і націлені передачі, адресовані йому.
Запам’ятався і вихід Гармаша один на один з воротарем. Гольовий момент... І по-справжньому гострий. І це було після передачі на далеку відстань. Хоча це був щасливий виняток, бо загалом дальні передачі динамівців поки що малоефективні.
Що ж бентежить у грі улюбленої команди?!
Другий тайм. Рахунок 1:0. Динамівці починають грати обережно. Відкочуються до своїх воріт. І там відразу ж виникала напруга.
Ось тут своє слово і повинен був сказати півзахист команди. Потримати м’яч, регулюючи темп гри. І, виявляючи обережність, усе ж ні в якому разі не віддавати ініціативу супернику.
І не треба боятися пресингу. Тим більше у другому таймі. Чим вища індивідуальна майстерність гравців команди, тим важче її пресингувати. Так само і пресинг команди, де рівень гравців значно вищий, є більш ефективним за результатом.
Отож гри у грі «Динамо» ніби побільшало, але багатьох питань це усе ж ще не знімає.