Все тече, все змінюється

"Все тече, все змінюється" - колись сказав Геракліт із Ефеса.

Як же ми бажали побачити зміни гри на краще у нашого з Вами Динамо ще два місяца тому. Це покращення кожний бачив по - своєму. Одні хотіли, щоб Динамо грало як колись, при Лобановському, інші бажали побачити Барселону з МанСіті в одному флаконі, а треті – клопповський Ліверпуль.

І ось вже чотири гри, дві на виїзді і дві дома, Динамо кладе на лопатки своїх суперників. Хотів написати «в одну хвіртку», та «одною лівою», але залишив тільки «лопатки», бо в одну хвіртку, чи одною лівою сказати - не можна. В Маріуполі перемогли на самій стрічці, а вчора другий тайм зіпсував якійсь мірі насолоду від перемоги.

Так Динамо вчора впевнено й безапеляційно переграло Дніпро -1 з міста на Дніпрі. Гол, забитий в першому таймі можна записувати в підручники: Сидорчук – Циганков – Миколенко та Вербич створили цей гол, як витвір мистецтва. В першому таймі динамівці могли змусити капітулювати дніпровців ще разів чотири, не менше. Але якість не перейшла в кількість. І тільки тому, що виконавче мистецтво наших гравців щодо завершення атак ахове та кепське.

Чому після прекрасних в один дотик атак, вектор яких то змінювався на фланг, то направлявся по центру, динамівці запороли стільки моментів, що їх було достатньо на дві – три гри? Чому хотіли лише завести чи занести м’яча в ворота? Здається є одна причина, про яку всі знають, але вона не змінюється на краще: динамівці не вміють завдавати сильного і точного удару по воротам. Це перша клякса вчорашньої гри. Інша - більш дискусійна: гра Соля й Вербича.

Так, Вербич один з героїв гри. Але чи не здається Вам, що він виключив з гри Соля? Тільки тому, що грав там, де повинен був грати іспанець з Реалу, заважав йому. Можливо гра Вербича майже на вістрі атаки – це задумка тренера, можливо. Але навіщо ж тоді Соль, який також пасся та топтався на цьому ж місці в полі. Й вийшло, що ми «грали в мінус один». Без Соля, який запам’ятався лише одним епізодом: ударом по воротам після прекрасного пасу Кадара. В класній команді не повинно були такого дублювання ролей виконавцями. Кожний повен грати свою гру, свою партитуру. Тільки тоді команда є Командою… Але це моє бачення, можливо хтось думає по - іншому.

Перший тайм – це наш гопак, але другий тайм не що інше як марлезонський балет в виконанні радянських артистів з відомої стрічки: повільний, розслаблений та малоемоційний Щось зламалось в грі Динамо.

Чому? Не знаю. Можливо хотіли поберегти сили або не залишилось їх після емоційного матчу з колишніми «іллічами» з берегів Азову. Як би там не було, але все ж таки молодняк з Дніпра перехопив ініціативу й хоч небезпечних моментів було мало та хвилин 20 - ть вовтузитись в кріслі нам прийшлось. І тільки пенальті заспокоїв гру дніпровців.

Дніпо не грало в автобус, чи, скоріше динамівці не дали йому грати в автобус, але не використати стільки атак, та забити контрольний м’яч тільки з сумнівного пенальті, все ж таки – анахронізм. Не повинно Динамо допускати таке.

Два слова про Супрягу. Мені здається, що Супряга був тим самим «мінус один» в Дніпрі ще до виходу на поле. Він весь знервувався до гри: тут наяву двозначність ситуації. Чи може гравець грати проти своєї команди? Хто має міцні нерви, той зможе грати в таку гру, а 20-ти річний хлопець, та ще й інтроверт, як мені здається, не зміг.

Візуально гра Динамо Михайличенко подобається. Але також постає питання: чи достатню такого Динамо для гри з більш небезпечними суперниками. З Мальме та Маріуполем, як пам’ятаєте виграли «на жилах», Ворскла здалась без бою, Дніпро – 1 ще не стало тою командою, яку потрібно боятись, Лугано, все ж таки, думаю, що обіграємо, а далі? Ті ж же Копенгаген та Мальме – це інша ліга, як й наші Зоря, Шахтар та й Олександрія…

І ще одне. Михайличенко так часто змінює склад команди на гру, що інколи здається, що він до сих пір не вирішив, хто з гравців є хребтом команди. Тільки Циганков (і, можливо, Вербич) є незамінним гравцем. Я не розумію навіщо, як колоду карт, тасувати склад на гру. Відповіді і сам можу найти, але основа повинна бути основою.

Хто у нас основний нападник? Чи Родрігес, про якого всі говорили, чи Соль, чи Бєсєдін, якому ті ж коментатори відводили лише третє місце й щиро пропонували піти в аренду?
Хто у нас основний опорник: Кадірі чи все ж таки Сидорчук?
Хто у нас основні атакуючі півзахисники: Гармаш, Буяльський, де Пена, чи може Шепелєв?
І так далі.

Досить на сьогодні. Бо вчорашня гра – це ще не та гра, яка дає відповідь на питання по зміни в Динамо… Хоч воно й змінюється…

З повагою,
Скіф