У минулому році я повірив у справедливість отримання «Золотого м’яча». Вперше за 10 років кращим став не Роналду і Мессі, а Модріч. Тоді я подумав, дуже добре, що ФІФА і France Football окремо вручають нагороди кращим. Адже було чимало випадків, коли кращого гравця мали отримати інші футболісти.
Наприклад Іньєста в 2010 році. Як на мене, то було найбільше шахрайство до 2019 року.Однак у нинішньому році мою думки на рахунок цієї нагороди радикально змінилися. Спочатку все було закономірно: ван Дейк отримав кращого гравця Європи, Мессі став кращим футболістом по версії ФІФА, і 2 грудня аргентинець визнаний кращим авторитетним французьким виданням France Football. Розрив між першим місцем, яке зайняв Мессі, і другим, на якому розташувався ван Дейк, склав 7 балів. І далі наступне питання, чим керувалися журналісти, коли вибирали кращого. Ось дуже цікаво почитати аргументацію та статистику, яку вони нададуть. Думаю, що це була б чудова реформа при виборі кращого гравця. Адже кожного року підхід до кращого гравця здійснюється по-різному: Модріч отримав за сукупністю, а Мессі за індивідуальні досягнення.
Мої думки спрямовані не проти Мессі чи ван Дейка, а проти тієї системи, яка існує. За тією логікою, якою керувалися останні 5 років, то футболіст отримував нагороду за командні досягнення та особисті виступи. Модріч отримав свій «Золотий м’яч» на сто відсотків заслужено. Ван Дейку не вистачило перемоги в ЛЧ і другого місця в АПЛ з 97 набраними балами. Голандця більше 60 матчів ніхто не міг обійти, а це для захисника дорівнює 60 голам.