Дивлюся футбол " по современному".

Справдилися неприємні очікування. Довелося, щоб мати можливість дивитися футболи 1,2 доплатити своєму постачальнику сигналу ще 40 гривень в місяць, і то тільки так мало, бо викрутили раніше руки, щоб підписався на дорогий пакет де тільки і були ці канали. Зараз ще раз треба доплачувати до того телевізійного лайна, яким наповнений мій пакет.

Те ж саме відбувається у пресі і в інтернеті. В Києві ми дожилися- в столиці держави виходить з друку тільки ОДНА щоденна газета( і то 5 днів в неділю), в якій про Динамо пишуть у тому ж дусі, що й розповідають на каналах. Не далекі від цього, на жаль, і відомі футбольні дайджести. На сайтах ми теж читаємо один негатив про києвське Динамо та про людей, які там грають та працюють. Доповнюється це крокодилячими порадами про долю молодих гравців. До речі, багато хто читав на контролюємих Шахтарем сайтах порад молодим гравцям цієі команди бігти у закордонні команди? Такого немає і самі знаєте чому. Розумію, що колеги мені порадять цього не читати. Добре, зроблюсь неграмотним і не буду читати.

Залишається тільки слухати. Але і там все схоплено експердами, які все роблять , щоб паплюжити мій клуб. У нас повний аудіомонополізм на футбольну тему. Розумію, що моі шановні колеги порадять мені не слухати цих коментаторів бо закордонні часто чесніші при розповіді про футбольні баталіі. Добре, заткну вуха і зроблюся глухим.

В результаті, щоб не сприймати цілеспрямованоі політики, яка на мій погляд, підтримується АФУ, по паплюженню киівського Динамо, я повинен перетворитися у сліпоглухонімого. Я задаю сам собі питання, чому мене, громадянина СВОЄІ краіни, у себе вдома вимушують дивитися ЗАКОРДОННІ трансяціі, слухати ЗАКОРДОННИХ коментаторів, читати ЗАКОРДОННІ думки, щоб переглянути незаангажовану трансляцію гри свого ВІТЧИЗНЯНОГО улюбленного киівського клубу. Мабудь дуже впливові люди зуміли поставити всіх украінських болільників у безальтернативне становище у інформаційному футбольному просторі, як говорили бери, або плати.

Мені, наприклад хотілося б послухати репортаж Савелія та подивитися виважену телекартинку матчу, а не вирвані з контексту повтори у супроводі лицемірних лизоблюдських мозохидських криків якогось йолопа з мікрофоном.

Але, думаю після перегляду фото, представленного нещодавно шановним нашим блогером Роже Міла найкращих гостей на ювелеі Тассоті, у найближчі роки у нашому футболі нічого не зміниться. Ми поки що не Швейцарія, правоохоронні органи якоі не побоялися завітати до самоі ФІФА, і всі пам*ятають, які були наслідки до порушників закону.

А поки що піду включу телек з футболами, бо на компі дивитися очі болять. Не пропадати ж сорока гривням:)) Як кажуть у нас в Украіні: чорти іх всіх побери!