Зіркові гравці та тренери Динамо 1960-х – 70-х років у дружніх шаржах та епіграмах (частина 2)

Продовжуючи тему, нагадаю, що автором більшості шаржів є київський митець Анатолій Арутюнянц. Його ім’я надалі не згадуватиметься, а інші художники (москвич І.Соколов та ін.) будуть зазначені. Авторами епіграм є Л.Горіловський (ЛГ), Л.Сашко (ЛС), Н.Фірсель (НФ).

Під кінець 1960-х рр. слава київського Динамо дещо потьмяніла, але знову спалахнула у 1971-му, коли кияни вп’яте стали чемпіонами СРСР. Справжнім героєм цього сезону став динамівський голкіпер Євген Рудаков, котрий блискуче відіграв і за свій клуб, і за сбірну Союзу. Через це наприкінці року його визнали кращим воротарем СРСР та кращим футболістом УРСР і СРСР.

Летять м’ячі, неначе з пращі,

Та марно! Голу все нема.

І Рудаков наш недарма

Став тричі перший, тричі кращий!

(с)ЛГ

До перемоги в чемпіонаті киян привів старший тренер Олександр Севідов.

Його труди вінчає перемога.

То, може, пісня ця якраз про нього:

«Є одна у тренера мета –

Висота, висота!..»

(с)ЛГ

Проте взяти з динамівцями Кубок чемпіонів Севідову не судилося. Наступного року кияни залишилися другими після неочікуваного тріумфу Зорі, а у 1973-му пропустили вперед себе на перше місце єреванський Арарат. Найбільш образливою стала поразка у фіналі Кубку СРСР тому ж Араратові, причому наші вели 1:0 до 89-ї хвилини, але київський воротар Валерій Самохін пропустив гол від Левона Іштояна, і довелося грати додатковий час. А Севідов перед тим "тактичними замінами" прибрав з поля атакувальних гравців Блохіна і Буряка. Тож динамівці поступилися 1:2, і негайно після цього Севідова зняли з посади. Утім, не всі тепер пам’ятають, що саме цей програний фінал, зрештою, дав киянам перепустку до чергового розіграшу Кубка володарів кубків УЄФА – адже Арарат виступав тоді у Кубку чемпіонів. І навесні 1975 року динамівці здобули цей Кубок кубків! Але вже під іншим керівництвом...

На початку 1970-х років привернула увагу успішна праця молодого тренера Валерія Лобановського, у минулому – гравця Динамо, в дніпропетровському Дніпрі. Художники В.Кирпичников, О.Монастирський

Іде на всіх парах

Футбольний корабель дніпровський,

Стерно в міцних руках

Тримає лоцман Лобановський.

(с) НФ

Саме Валерію Лобановському доручили замінити Севідова у якості керівника київського Динамо. Але він вирішив працювати у "тандемі" з тренером-однодумцем, колишнім партнером на футбольному полі, – Олегом Базилевичем.

Тримають двоє руки на кермі

І дивляться вперед в чотири ока,

Щоб корабель «Динамо» знову міг

Прибути в строк до бухти «Перемога».

(с)ЛГ

Валерій Лобановський. Художник І.Соколов.

Олег Базилевич. Художник І.Соколов.

Лобановський і Базилевич за короткий час добилися зі своєю командою переконливих перемог у вітчизняних турнірах, вибороли Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА 1975 року, провели декілька успішних матчів на чолі збірної СРСР (на базі того ж Динамо). Тоді в Києві склалася справжня dream-team, у складі якої могли одночасно вийти на поле 11 заслужених майстрів спорту!

Ось їхні зображення.

Ворота Динамо продовжував захищати досвідчений Євген Рудаков.

Бий хоч в «дев’ятку», хоч в «десятку»,

Хоч головою, хоч в стрибку –

Де Рудаков, там все в порядку.

Ворота завжди на замку!

(с)ЛГ

Євген Рудаков. Художник І.Соколов.

У центрі захисту чудово показав себе Стефан Решко. Його майстерність особливо проявилася в першому (виїздному) матчі за Суперкубок-75, коли Решко фактично нейтралізував провідного бомбардира мюнхенської Баварії та збірної ФРН, чемпіона світу, легендарного Герда Мюллера!

Марно форварди-майстри

До воріт торують стежку –

Там у них не вийде гри,

Де стоїть на варті Решко!

(с)ЛГ

У якості "ліберо" ефективно виступав захисник Михайло Фоменко.

Хай у наступ йде хоч рота –

Не упорається з ним!

За таким гравцем ворота –

Мов за муром кам’яним.

(с)ЛГ

Лівим захисником був Віктор Матвієнко. Проте динамівська побудова гри і належні фізичні дані дозволяли йому фактично контролювати всю ліву бровку.

Він дарма часу не гає,

І хоча тримає щит,

З алебардою встигає

Од воріт і до воріт.

(с)ЛГ

На протилежному, правому фланзі діяв невтомний Володимир Трошкін.

Скрізь суперників стріча,

Відбирає в них м’яча,

Не спочине й трошки…

І в очах у глядача

Аж троїться Трошкін!

(с)ЛГ

Як бачимо, на спині у Трошкіна художник помістив аж три цифри (2, 5, 7). Очевидно, у такий спосіб було відзначено універсалізм гравця. Адже за давньою футбольною схемою 1-3-2-5 (що подекуди залишалася актуальною й на початку 1960-х років) кожному ігровому "амплуа" відповідав певний номер. Правий захисник був "двійкою", правий хавбек – "п’ятіркою", правий крайній нападник – "сімкою". А Трошкін міг успішно грати на будь-якій з цих позицій! Найкумедніше, що в реальності Володимир мав у Динамо номер шість.

У півзахисті продовжував виступи за Динамо Володимир Мунтян. Він тоді грав дещо ближче до власних воріт, але, як завжди, корисно.

Цьому є мільйони свідків,

Зріли ми й на власні очі:

Б’є Мунтян не знати звідки,

А у сітці м’яч тріпоче!

(с)ЛГ

Визнаним плеймейкером і майстром загострюючого пасу, водночас здатним на прямий небезпечний удар, був півзахисник Володимир Веремєєв.

Суперникам закрутить веремію,

На все у хлопця вистачить снаги,

І гол заб’є Володя Веремєєв

Хоч з правої, хоч з лівої ноги.

(с)ЛГ

Іноді Веремєєва називали "балериною", як колись і Лобановського.

Хоча футбол і не балет,

Й інші в нім вимоги й виміри –

Класичний кожен пірует…

Чи то пак, фінт у Володимира.

(с)ЛГ

Одесит Леонід Буряк, атакуючий гравець півзахисту, швидко став улюбленцем київської публіки.

Рине в бій, у саму гущу,

На вістря атак,

Невсипущий, всюдисущий

Леонід Буряк.

(с)ЛГ

Півзахисник Віктор Колотов перейшов до Динамо з казанського Рубіну після доволі складного з’ясування взаємин між "скаутами" конкуруючих команд і скандальних публікацій у пресі. Проте свою щиру вірність київському клубу він довів самовідданою та результативною грою.

Футболістам треба змолоду

Не боятись спеки й холоду,

Забивать м’ячі, як Колотов,

Здобувать команді золото!

(с)ЛГ

Згодом Віктор Колотов став капітаном зіркової команди Динамо.

Капітан, капітан, усміхніться!

В перемогах ваша частка чимала.

Знають в селах усі і в столицях –

Непогано в капітана йдуть діла!

(с)ЛГ

Віктор Колотов. Художник І.Соколов

На вістрі нападу перебував Володимир Онищенко, який встиг відзначитися в чемпіонських складах і Динамо, і Зорі. Він забив найбільше голів у переможному розіграші Кубку Кубків (зокрема, зробив "дубль" у фінальному матчі).

З такою силою він б’є,

Що не спинити лету.

Пробивши сітку, м’яч стає

Супутником планети.

(с)ЛГ

Лобановський і Базилевич не раз наголошували на заслугах усієї команди в тріумфальних сезонах. Проте один з гравців усе ж здобув особливе визнання.

Чи не вперше дружній шарж на форварда Олега Блохіна було оприлюднено ще на початку 1972 року, коли він тільки-но переходив з дублю до основного складу.

Влучить мить, візьме приціл –

І в «дев’ятку» прямо…

Отакі-то є стрільці,

Наймолодші молодці

У сім’ї «Динамо»!

(с)ЛГ

Вже наприкінці 1972-го Олег Блохін першим з киян став найкращим бомбардиром чемпіонату СРСР. Художники В.Кирпичников, О.Монастирський

Ой, пушкарику, пушкар!

Ще удар і ще удар!

Може, врешті вдасться взуться

В золоту футбольну бутсу.

(с)НФ

Цей успіх Олег Блохін повторив тричі поспіль, причому з нарощуванням результату! А упродовж 1973–1975 років він тричі поспіль ставав кращим футболістом СРСР.

М’яч летить неначе з пращі,

Гульк – і вже у сітці він!

Недаремно ж кращий з кращих

Третій рік Олег Блохін!

(с)ЛГ

Олег Блохін. Художник І.Соколов

Також першим з киян Олег Блохін "оформив членство" у Клубі Григорія Федотова, до якого входили радянські футболісти – автори 100 і більше забитих м’ячів у офіційних матчах. А у 1975-му, після суперкубкових голів у ворота Баварії, київського форварда було незаперечно визнано кращим футболістом Європи, і він отримав "Золотий м’яч".

Поміж усіх своїх колег,

Хто ста голами відзначився,

Один лише Блохін Олег

З таким м’ячем у клуб з’явився.

(с)ЛС

В Інтернеті можна знайти й шаржі на Блохіна у зарубіжних виданнях. Утім, за кордоном його найчастіше малювали в формі збірної СРСР...

З того переможного складу лише Євген Рудаков та Володимир Мунтян долучилися разом до тріумфів доби Маслова, Севідова, Лобановського і Базилевича. Тож після сезону 1975 року вони першими з радянських футболістів стали шестиразовими чемпіонами Союзу.

Славні всюди майстри чудові,

Чемпіони шестиразові,

А якщо подимитись у даль,

Віриш: вкине ще кожен лицар

До динамівської скарбниці

Не одну золоту медаль!

(с)ЛС

Більш того, у 1977 році обидва динамівські ветерани довели кількість золотих медалей до семи! Лише Олегу Блохіну вдалося згодом повторити це досягнення.

Яскраву історію київського Динамо відображено в численних виданнях, що були ілюстровані також і шаржами. Приміром, у 1975 році в Москві, у "Библиотечке футбольного болельщика" вийшла друком книжечка М.Михайлова ""Динамо" Киев". Дружні шаржі до неї виконав відомий московський художник Ігор Соколов. Окремі малюнки зображали провідних гравців 1950-х та початку 1960-х років, коли шаржі на спортсменів були ще не так поширені – принаймні, у Києві.

Воротар Олег Макаров. Художник І.Соколов

Нападник Михайло Коман. Художник І.Соколов

Півзахисник Юрій Войнов. Художник І.Соколов

Були там і шаржовані портрети "зірок" пізнішої доби, про яких ми вже згадували. Деякі з них схожі з аналогічними малюнками київських художників.

Приміром, Йожеф Сабо – з гарматою. Художник І.Соколов

Володимир Мунтян – диригент. Художник І.Соколов

Віталій Хмельницький – з булавою. Художник І.Соколов

Більш оригінально зображено Василя Турянчика, якого за його амплуа часто називали "хвильоріз". Художник І.Соколов

Своєрідно за композицією і досить схоже показаний Віктор Серебряников. Художник І.Соколов

До 50-ї річниці команди Динамо Київ (у 1977 році) "підсумкові" шаржі з’являлися й у місцевих виданнях.

Ось зображення капітанів Динамо усіх чемпіонських сезонів: Віктор Каневський, Андрій Біба, Василь Турянчик, Анатолій Бишовець, Віктор Колотов.

Капітан капітану приходить на зміну,

Бо спливають літа, наче дим…

Та усі капітани свою бригантину

Тим же курсом ведуть золотим.

(с)ЛС

Щоправда, мені здається, що капітаном сезону 1971 року (замість Бишовця) мав бути названий насамперед славнозвісний "директор" – Вадим Соснихін. Художник І.Соколов

Дуже зворушливий малюнок було адресовано трьом майстрам Динамо, які на той час сумарно присвятили динамовській команді як спортсмени і тренери понад 100 років життя. Це воротар Антон Ідзковський, нападники Костянтин Шегоцький (Щегоцький) і Михайло Коман.

Три ветерани, три герої

«Динамо» віддані сто літ.

Вони і в грі, і поза грою

Лишили в спорті добрий слід.

(с)ЛС

Унікальну роль в історії Динамо відіграв Михайло Коман – свого часу один з провідних гравців, потім співробітник тренерського штабу і вихователь футбольної молоді. Зрештою, він сам один, здається, віддав нашій команді понад 60 років! Художник М.Балишак

Його заслуги чималі,

Бо вчить він хлопців змолоду,

Як буть залізними в дублі,

Щоб здобувати золото.

(с)ЛГ

...Звичайно, цей огляд шаржів та епіграм на футболістів і тренерів нашого Динамо аж ніяк не можна назвати вичерпним, але в усьому потрібна міра )) На жаль, від 1980-х років через різні причини вшанування динамівців у такий дотепний спосіб уже майже не практикується.

Наостанок хотів би навести гумористичний малюнок відомого московського художника Василя Дубова, надрукований у 1975 році на 16-ій полосі "Литературной газеты". Ця карикатура добре дає зрозуміти, яка жаба давила уболівальників з Білокам’яної, коли київське Динамо гриміло на всю футбольну Європу.

Дуже дякую всім за увагу та терпіння ))