1974 - 1975 рокі. Блискучі ДВА СЕЗОНИ. Ця зупинена мить, як говорять про фотографії з того часу. Таке не забувається. На головному стадіоні столиці України аншлаг! На полі одинадцять гравців "Динамо", але усі вони у футболках головної команди країни - збірній СРСР...
Тішу себе надією, що моя перша в житті книжка «Два сезони», перевидана українською мовою, зараз в руках юного вболівальника «Динамо», Київ, справді легендарного клубу з більш ніж 90-річною історією.
Це рядки з передмови і сподіваюся, що у мене і моїх однодумців усе получится. Вже почав вичитувати переклад. І сьогодні пропоную невеликий фрагмент з українського тексту.
х х х х х
«Розкажіть про київське «Динамо»», «Чим пояснити стрімкий зліт киян?», «Як тренуються чемпіони?» Ці та безліч подібних питань приходять до редакцій газет і журналів. Ця книга спортивного журналіста Д. Аркадьєва — як би відповідь на питання, які хвилюють молодих (та й не тільки молодих) читачів, які цікавляться проблемами великого спорту.
Книга написана на основі спостережень автора за життям футбольної команди київського «Динамо». «Два сезони» — немов би «погляд зсередини» на футбольні події 1974 і 1975 років; розповідь про духовний світ радянського футбольного колективу; деякі штрихи до портрета чемпіона країни, володаря вищих європейських призів — Кубка кубків і Суперкубка.
Від автора
Передмова до видання українською мовою
Дорогий читачу!
І, повірте, це не звернення, прийняте в епістолярному жанрі США, де я в своєму, дякувати Богові, робочому кабінеті пишу ці рядки. Ви мені дійсно дорогі своїм інтересом до моєї творчості, якою захопився — страшно подумати! — на початку другої половини минулого століття. Якщо точно, в тисяча дев’ятсот п’ятдесят четвертому році, в Радянському Союзі, де народився, виріс і став професійним журналістом, якого знали багато футбольних вболівальників країни, що давно вже пішла в небуття. А продовжую займатися улюбленою справою в тяжкі весняні дні 2020 року, в розпал пандемії коронавіруса, який в буквальному сенсі слова посадив все людство на домашній карантин.
Усвідомлюю те, що серед читачів вірні друзі-передплатники (але, помічу в дужках, абсолютно безкоштовно!) блога на одному з популярних українських футбольних сайтів
https://dynamo.kiev.ua/user/Devi/blog/
Упевнений, що чимало і тих, хто підписаний на мій канал в You Tube:
https://www.youtube.com/channel/UCIks-T3xIMi7D2qiIdW8D6Q?view_as=subscriber
Втім, тішу себе надією, що моя перша в житті книжка «Два сезони», перевидана українською мовою, зараз в руках юного вболівальника «Динамо», Київ, справді легендарного клубу з більш ніж 90-річною історією. Саме таким читачам — для нашого знайомства! — два коротеньких абзаци біографії автора, взятих з соціальних мереж безмежного океану його величності Інтернету.
Деві в спорті з раннього дитинства. Його батько — перший майстер спорту в Одесі і один з перших в Україні, капітан і тренер першої збірної УРСР 30-х років, заслужений тренер України Аркадій Давидович Бакман, якого в багатьох довідниках називають легендарним боксером і тренером. А. Д. Бакман, учасник Великої Вітчизняної війни, мріяв, щоб син пішов по його стопах. У 1954 році, будучи учнем Молдавського республіканського технікуму фізкультури, Деві, тоді ще Бакман (прізвище — по імені батька! — змушений був змінити в 1972 році, отримавши благословення матері), виграв звання чемпіона Кишинева з боксу в найлегшій вазі.
Одного разу, обурений суддівською нечесністю, написав до місцевої газети «Вечерний Кишинёв» і до газети «Советский спорт». Це були його перші публікації... У середині 60-х було запрошення до Києва — до республіканської газети «Комсомольское знамя», де Деві очолив відділ спорту. В його журналістській біографії роки роботи власним кореспондентом (нештатним) «Комсомольськой правды» по Україні, співпраця на радіо «Свобода» і чудові роки у футболі, написані книги-бестселери, що побачили світ в минулому і нинішньому століттях. Не дарма Деві називають також літописцем київського «Динамо».
Ще в радянські часи ЗМІ напихували читача всякого роду публікаціями в пресі або рідкісними виданнями книг про «легенд» світового футболу — зірок-футболістів і тренерів. Але занадто скупо подавали співвітчизників, що досягли успіху в цій справі, які, до того ж, офіційно числилися любителями (як правило, тільки в скандальній хроніці, а то і чого доброго в газетних фейлетонах!). В.В. Лобановський, В. М. Колотов, О. В. Блохін, дійові особи моєї першої книжки, — типовий тому приклад.
Так, в ті радянські роки було багато такого, що неможливо навіть уявити нашому сучасникові. Але, при цьому, як мені здається, допускається одна, досить суттєва помилка — намагатися підходити до того, що було «тоді», мірками і принципами сьогоднішнього дня. Життя підтвердило тезу, що минуле можна тільки аналізувати і робити висновки, але його немає сенсу критикувати. Воно таке, яке було, і його вже не переробиш. Ось спробувати уникнути старих помилок — це вже цікаво і, на мій погляд, дуже необхідно нам сьогоднішнім.
х х х х х
Поки рукопис в роботі, запрошую взяти участь усіх, хто не байдужий до історії достовірно легендарного клубу. На форзаці перевиданої книги може бути розміщена реклама або названі можливі інвестори. Почав адже цю справу, не маючи на те ніяких засобів...
Девi Аркадьєв,
17 червня 2020,
Філадельфія.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости