У кожному мінусі усе ж є і прихований плюс. Перемагала б улюблена команда у кожному матчі і в кожному чемпіонаті, то ми б, її болільники, тільки б і говорили, які у ній талановиті і майстерні гравці, які досвідчені і стратегічно мислячі тренери, які беручкі та енергійні менеджери! І болільницькі монологи якщо б і відрізнялися при цьому, то усе ж і не набагато.
А так доводиться замислюватися над тим, чого ж не вистачило для перемоги… в умовах коронавірусу… і в умовах наявності жіночої логіки у особі арбітра, що проводить матч. І тут судження у кожного свої і у чомусь вони можуть збігатися, а у чомусь і ні. І арбітр (чи доречніше казати… арбітрка?!) роздавала «гірчичники» гравцям обох команд з упевненістю і щедрістю досвідченого терапевта. Бо і, певна річ, футболісти ж виходять на поле, щоб демонструвати на поле власну майстерність… ну, якщо вона є… а не бити суперників по ногах. А аргументувала свої рішення пані арбітр (арбітрка?!) з таким завзяттям, що його б вистачило на десяток футбольних арбітрів чоловічої статі. І це загалом гравців переконувало.
Отож «Десна» – «Динамо… Матч украй драматичний. З несподіваними поворотами. І загостреною інтригою. А все починалося добре. Навіть дуже добре. Швидко забитий гол. А це багато що вирішує. Та і буває не завжди.
Коментатор матчу зауважив, що Караваєв на місці лівого захисника має вигляд не надто органічний. Бо і справді ж гравець активний, але активності у атаці спочатку майже не виявляв. Але в другому таймі і він сильно і влучно ударив здалеку по воротах. А це теж важливо, оскільки ударів по воротах (і влучних, і не влучних!) було не так і багато. І потім це був несподіваний хід – лівофланговий захисник активності у атаці не виявляв, зате на цьому фланзі атаки були активними і Буяльський, і Вербич, і де Пена. Та і Циганков там з’являвся. Отож і перший гол був забитий після того, як Буяльський одержав м’яч на лівому фланзі – передача у штрафний майданчик і… захист «Десни» трохи розгубився (мабуть, чекали на візит на фланзі Миколенка і не дочекалися!), м’яч потрапив до Циганкова і той зробив справу, не гаючись. Діяв упевнено і рішуче.
Та і другий гол «Динамо» був забитий Циганковим після передачі з того ж лівого флангу.
Але перед тим двічі відзначилися чернігівці. Рахунок вони зрівняли майже зразу. Гол після далекої передачі. А далекі передачі в умовах українського чемпіонату досить нечасто, на жаль, бувають ефективними. «Динамо» одвічно була швидкісною командою, а тут не «Динамо», а «Десна» переконливо продемонструвала, як треба діяти команді, коли у її складі є меткий форвард, що завдяки власній швидкості може з’являтися там, де його якраз і не чекають. А хтось з його партнерів може саме туди спрямувати націлену, гостру передачу.
Другий гол деснянці забили, після кутового. М’яч було подано на ближній кут воротарського майданчика. Щось подібне – подавати м’яч на ближній чи дальній кут воротарського майданчика – частенько практикувало «Динамо» у часи Лобановського. Нині ж динамівці робили навіси у штрафний майданчик у район одинадцятиметрової відмітки. М’яч летів «у натовп» і для удару були не надто зручні умови. Якщо і вдалося ударити, то м’яч летів вище воріт, а сам гравець міг одержати від уважних і шанобливих захисників і ліктем по ребрах. Отож і думаєш… ну, невже Олександр Рябоконь, що очолює «Десну», перечитує конспекти Лобановського уважніше, аніж… Михайличенко з Євтушенком?! Ну, не хотілося б у таке вірити.
Потім рахунок зрівнявся. Справа йшла до нічиєї і… Чернігівці забивають гол. Після подачі кутового. Ну, такі вони підступні оці деснянці… вІд них чекають полачі на ближній кут воротарського майданчика, а вони… ну, треба ж… подають на одинадцятиметрову відмітку. І удар. І м’яч летів по такій хитрій траєкторії, що навіть Бущан (а хлопець – таки височенький!) до нього тягся і… усе ж не дотягся.
Ну, що тут можна додати?! Крім сумних епітетів, певна річ… Можна додати, що коли «Динамо» зможе перебороти поодинокі недоліки у власній грі (а прогрес… і не тільки під мікроскопом… уже помітний!), то і епітети – стануть веселішими!