Интерес, горечь, ожидание...

ТОЧКА ЗРЕНИЯ

Невольно поймал себя на мысли о том, что нынче испытываю больший интерес к чтению иных публикаций на сайте - до и после! - матчей ДИНАМОвцев, чем от самой их "игры". Да и как прикажите думать иначе, если некоторые прочитанные материалы невольно хочется комментировать, а игру нынешней команды клуба-легенды, как говорится, увольте.

Начну с конкретных примеров. Строки из интервью Вячеслава Заховайло:

"Мне, к сожалению, кажется (хочу ошибаться), что «Динамо» — это банда раскормленных мажоров. «Хи-хи», «ха-ха», татуировки, девушки ..."

Мой комментарий: Дэви Аркадьев(Devi) - Эксперт04.07.2020 11:09

Чем не баннер?! Срочно изготовить и вывесить при входе - прямо в вестибюле! - роскошной загородней учебно-тренировочной базы Конча-Заспы. И там же - портреты (с оголёнными торсами!) всех ДИНАМОвских "раскормленных мажоров".

Шутки-шутками, но я подобные "эпитеты" в адрес - "действующих"?! - динамовцев читаю впервые за последние лет 50 - 55. И, дай-то Боже, хорошего вам СЕГОДНЯшнего послематчевого резюме...

Увы, моему пожеланию Шурику не суждено было сбыться из-за провальной игры "Динамо" против "Шахтёра", нынешнего полноправного чемпиона Украины.

Отсюда куда больший интерес, к примеру, к прочтению публикации, на мой взгляд, справедливо отмеченной "короной" (выбора редакции):

Опять мы отходим, товарищ...

Не стал откладывать и с комментарием:

Дэви Аркадьев(Devi) - Эксперт05.07.2020 17:55

Прочитал с интересом, горечью и... радостью. Присоединился к "одобрямсу". Горько за нынешнее состояние футболистов, которые нынче выходят на поле в футболках клуба-легенды. По-человечески жаль Михайличенко, от которого, на мой взгляд, не очень-то много зависит игра его подопечных. Порадовался мысли о том, что после провального для ДИНАМОвцев матча, на сайте прочитал публикацию, написанную, как говорится, душой и сердцем коллегой-форумчанином Skyf из Кропивницкого (Skyf), которому мысленно аплодирую...

Пользуясь случаем, приветствую новых друзей-подписчиков моего блога и канала в You Tube. Благодарю завсегдатаев, "балующих" меня "лайками-одобрямсами", комментариями, сообщениями в личку или (что более модно!) SМS(ками). Люди они разные, живущие по обе стороны океана, в разных странах мира. Не все, как писал на днях, владеют украинским языком. К счастью, есть и такие, которые, прожив десятки лет за рубежом, читают и то, что публикую державною мовою. На днях, к примеру, после опубликования очередных фрагментов из рукописи моей первой книжки "Два сезона", которая уже готовится к переизданию на украинском языке, получил SMS от давнего своего подписчика и (разумеется, с его разрешения!) позволю себе познакомить вас с ней:

Дэви, большое спасибо за возвращение в былое счастливое, футбольное время. God bless you. Всего Вам самого наилучшего. Обнимаю. Сергей Балтача

х х х х х

Нагадаю про те, що писав:

Тішу себе надією...

1974 - 1975 рокі. Блискучі ДВА СЕЗОНИ. Ця зупинена мить, як говорять про фотографії з того часу. Таке не забувається. На головному стадіоні столиці України аншлаг! На полі одинадцять гравців "Динамо", але усі вони у футболках головної команди країни - збірній СРСР...

Тішу себе надією, що моя перша в житті книжка «Два сезони», перевидана українською мовою, зараз в руках юного вболівальника «Динамо», Київ, справді легендарного клубу з більш ніж 90-річною історією.

Це рядки з передмови і сподіваюся, що у мене і моїх однодумців усе получится. Вже почав вичитувати переклад. І сьогодні пропоную невеликий фрагмент з українського тексту.

Важко у вченні...

На Чорноморському узбережжі Кавказу весна завжди футбольна. На стадіонах від Сочі до Сухумі йдуть тренування, проводяться контрольні матчі. Вболівальники, а їх завжди було чимало серед відпочиваючих чорноморських оздоровниць, жваво цікавилися всіма футбольними новинками. Зрозуміло, навесні всіх хвилювало головне питання: «Хто пішов і кого взяли?»

Особливих змін у складі киян не відбулося. З новобранців клубу звертали на себе увагу форварди Володимир Онищенко та Анатолій Шепель, що перейшли в «Динамо» з «Зорі» і «Чорноморця», півзахисник з «Дніпра» Віктор Маслов. Після дворічної перерви, викликаної хворобою, знову почав тренуватися і форвард Віталій Шевченко. Він відзначився в перших же контрольних матчах. Виступаючи в дублюючому складі «Динамо» проти дублерів тбіліських одноклубників, Шевченко забив три голи в ворота суперників, два м’ячі він провів в сітку воріт харківського «Металіста». Тренери киян розраховували на повернення у великий футбол цього талановитого форварда.

За всяким вищим досягненням в спорті стоїть величезна праця. Природно, сезон був нелегким для кожного з футболістів київського «Динамо». Але було в ньому щось і найважче. Що саме? На це питання журналіста ветеран команди Євген Рудаков відповів не замислюючись:

— Весняні збори!

— Чому?

— По-перше, команду очолили нові тренери, — сказав Рудаков. — По-друге, ми відчули такі навантаження, яких раніше ніколи не відчували. Часом не на жарт хворіли ті м’язи, які раніше так не навантажувались.

Після весняних зборів на динамівській заміській тренувальній базі в Кончі-Заспі з’явився фотостенд, де були відображені робочі моменти команди на Чорноморському узбережжі Кавказу. Футболісти часто дивилися на ці знімки, зроблені «на курорті», і з жахом думали: «Невже все це може зійти нанівець?»

На півдні тренувалися тричі на день. Це були принципово нові заняття. Втім, нові не тільки для самих футболістів, а й для тих фахівців з інших клубів, які спостерігали в ці дні за роботою динамівців. Цієї весни спеціально створене бюро Управління футболу контролювало підготовку команд до сезону. Закінчивши перевірку київського «Динамо», фахівці визнали її «хорошою, діловою». Начальник відділу команд майстрів Управління футболу Спорткомітету СРСР, заслужений тренер країни Г. Пінаічев в статті «Як попрацюєш, так і зіграєш», опублікованій в тижневику "Футбол-хокей", писав:

«Заслуговує деякої розшифровки робота київського «Динамо». Система підготовки команди відрізняється, якщо мати на увазі засоби і методи, від загальноприйнятої. Основний акцент робиться на створення оптимальних співвідношень високого рівня фізичних якостей і ефективних тактико-технічних дій. Тренери домагаються цього за допомогою різних моделей тренувальних занять».

За своїм змістом тренування, які запропонували команді нові тренери, природно, відрізнялися від тих, до яких динамівці звикли. Адже раніше як бувало? Дасть завдання тренер працювати «в квадраті». І працюють — хвилин тридцять-сорок. Відпочинуть — нове завдання. І знову — тридцять-сорок хвилин. Тепер все змінилося, і кожне заняття, яке проводили нові наставники, немов би в мініатюрі включало в себе безліч тренувань. Футболісти виконували вже знайомі ігрові вправи, які знали і в попередні роки, тільки робили тепер це в менші відрізки часу, але з набагато більшою інтенсивністю. Ті ж «квадрати», ті ж удари головою, але тепер на кожну вправу тренери давали десять-п’ятнадцять хвилин, а виконувати все потрібно було в швидкому темпі. Одним словом, заняття максимально наблизилися до ігрової обстановки.

Не можна сказати, що новий метод тренувань відразу був прийнятий в команді. Знайшлися і буркотуни, які всю цю роботу ставили під сумнів. Бувало, зранку, коли перевіряли власну вагу кожного, а потім лікарі вимірювали кров’яний тиск, дехто невдоволено кидав:

— Кому це треба? І без тиску п’ять разів чемпіонами були... Інтервальний метод тренування, запропонований команді тренерами, приживався насилу.

Кожне нове заняття давалося ціною великих зусиль. Друг Блохіна Леонід Буряк розповідав, як одного разу, після чергового тренування, Олег, грюкнувши дверима, увійшов до кімнати, жбурнув бутси під ліжко і, стомлено плюхнувшись в крісло, кинув:

— Все, Льохо, кидаю «Динамо» — нехай Лобановський свої досліди проводить з іншими. Я так більше не можу... А ввечері, після вечері, тренер рівним голосом говорив молодому форвардові:

— Захочеш піти, Олеже, підеш. Ми нікого силою не утримуємо. Розумію, що тобі, як і всім, зараз дуже важко перебудуватися. Але якщо ти нам повіриш, якщо все це витримаєш, то вже через три-чотири місяці не захочеш тренуватися інакше...

В цю першу весну роботи під керівництвом нових тренерів, здається, півкоманди збиралося кидати «Динамо»...

Фото з нашої першої спільної книги, написаної у співавторстві з Олегом Блохіним "Право на гол"

Забігаючи наперед, зауважу, що після того як динамівці завоювали золоті медалі, комсорг команди Олег Блохін, виступаючи по телебаченню в програмі «Час», сказав: «Внутрішньо ми не відразу прийняли нову методику тренувань, запропоновану команді Лобановським і Базилевичем. Але коли повірили в неї, то зрозуміли, що така робота обов’язково принесе бажаний результат. Тепер футболісти і тренери живуть однією мрією і добре розуміють одне одного. Можу пообіцяти уболівальникам, що в сезоні 1975 року наша команда покаже гру більш високого класу».

Так, багато до чого звикли насилу динамівські футболісти тієї весни. Спочатку, наприклад, гравці з певною часткою скептицизму відносилися до того, що кожне тренування починалося з теорії. За півгодини до початку занять тренери запрошували гравців до макету футбольного поля. Пересуваючи фішки, Лобановський або Базилевич пояснювали завдання даного тренувального заняття. Кожен дізнавався про свій маневр. Захисники точно уявляли собі, що належить робити їм, форварди засвоювали свою роботу. Правда, в команді такого суворого поділу немає.

Тренери вважали, що колективні принципи гри народжують і нові функції гравців: на футбольному полі завдання вирішується не окремими захисниками або нападниками, а всією командою.

Завдяки теоретичній тридцятихвилинці заняття проходили чітко, злагоджено. Фахівці, що спостерігали за тренуваннями киян на півдні, в один голос відзначали бездоганну їхню організацію.

Віра в такий стиль роботи, як ми вже знаємо, прийшла потім, але багатьом футболістам подобалося, що наставники весь навчально-тренувальний процес будували на науковій основі. В інших видах спорту це не ново, і футболісти добре знали про це (адже в команді чимало студентів Інституту фізкультури або тих, які закінчили цей вуз). Але тепер їхні тренери ставили науку на службу футболу. Хорошим помічником в тренувальній роботі динамівців став, наприклад, відеомагнітофон: всі основні заняття і контрольні ігри записувалися і детально аналізувалися. У досьє тренерів стали накопичуватися матеріали про найсильніші зарубіжні команди — ймовірних суперників київських динамівців в Кубку кубків і Кубку чемпіонів, переклади методичних статей із зарубіжних журналів. Цю ділянку роботи наставникам допомагав вести філолог Михайло Ошемков, син заслуженого майстра спорту і заслуженого тренера СРСР О. О. Ошенкова.

Підготовку до сезону динамівці завершили в Чехословаччині, де провели дві зустрічі з сильними місцевими клубами. У цих іграх тренери випробували стартовий склад, який повинен був 12 квітня в матчі з ворошиловградською «Зорею» зробити перший крок у сезон-74. Коротке турне по Чехословаччині в якійсь мірі допомогло в передсезонній підготовці. Адже в самий розпал тренувань «Динамо» новий старший тренер збірної СРСР К. І. Бєсков запросив на десятиденний збір відразу дев’ять (!) киян: Рудакова, Фоменка, Матвіенка, Колотова, Мунтяна, Веремєєва, Блохіна, Онищенка, Шепеля. А ще двоє динамівців — Дамін і Буряк — увійшли до молодіжної збірної країни. Разом команда зібралася лише в день від’їзду до Чехословаччини...

х х х х х

Поки рукопис в роботі, запрошую взяти участь усіх, хто не байдужий до історії достовірно легендарного клубу. На форзаці перевиданої книги може бути розміщена реклама або названі можливі інвестори. Почав адже цю справу, не маючи на те ніяких засобів...

Девi Аркадьєв,

5 липня 2020,

Філадельфія.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости