Чого в борщі - не вистача...

Питання – гаряче... Питання непросте. Питання, можна сказати, навіть хронічне. Питання, яке ставиться у різні часи, з різних приводів і з різною ефективністю.

Судячи з теперішніх реалій відповідь на питання – чого ж не вистача динамівському футбольному борщу... – несподівана і однозначна! То чого ж не вистача?

Рішення це спочатку викликало бурю емоцій, немало сумнівів і терзань, а потім усе ж... і надій. А далі багато хто раптом кинувся на захист сміливого (безоглядно сміливого... ризикованого!) «румунського проекту»! Інколи навіть виникало украй парадоксальне враження, що найпотужніше цей проект захищають ті, хто на нього... якраз найгостріше нападав. Та це, звичайно ж, помилкове враження.

Скажімо, відомий журналіст і автор книг Деві Аркад’єв нібито стримано ставився до пристрастей щодо кадрових проблем у «Динамо», але прийшов момент, коли він авторитетно і недвозначно висловився на користь «румунського проекту».

І це і мудро, і логічно. Чому так?! Мудро тому, що Деві Аркад’єв є одним з чи не найпотужніших хранителів динамівських традицій. А логічно тому, що вищезгадані традиції треба ж і розвивати. Бо якщо несподіване і ризиковане рішення динамівського менеджменту приведе до успіху, то ось вам – і розвиток традицій! А як ні?! Ну, то вже, вибачайте... ні.

До речі, читаючи недавню публікацію метра журналістики на динамівському сайті, дізнався, що один з московських журналістів висловився так щодо кадрового рішення динамівського президента:

– Вражаюча некомпетентність, деградація у чистому вигладі.

І не могло не подивувати, чого московського журналюгу так турбує питання компетентності менеджменту «Динамо», чого він так терзається з приводу... деградує цей менеджмент чи ні. Коли запрошували тренувати «Динамо» Сьоміна і Газзаєва, то і сумнівів щодо цього нібито не було. А досить було один раз не запросити з цією метою Юру чи Валеру і бачите – он які терзання...

Тут і Ринату Леонідовичу треба було б усе ж бути обережнішим. Бо прийде час, не запросить потренувати «Шахтар» тих самих Юру чи Валеру, то можуть і йому щодо його менеджерських умінь знавці з білокам’яної поставити аналогичний діагноз.

Отож «румунський», приперчений проект київського футбольного менеджменту починає потихеньку розкручуватися. Чи вдалим він буде?! Подивимось. Але шанси на успіх усе ж є.

Скажімо, шпигунські детективи... читали?! Що потрібно розвіднику (чи то пак... шпигуну) для успішної діяльності?! Уміти позбавлятися ворожого стеження. А якщо провести певну паралель з футболом, то немало проблем у «Динамо» виникало саме внаслідок невміння протистояти пресингу суперників. Луческу у цьому розумінні міг би покращити гру команди.

Великі сумніви викликало недостатнє уміння динамівців приховувати від суперника напрямок майбутніх атак. І швидко цей напрямок змінювати. При потребі, певна річ. І у цьому аспекті «румунський проект» теж міг би вистрелити.

Отож надія є. Та поспішати з висновками не варто.

Так, перець буває різним. І гірким, і солодким, і молотим, і у вигляді горошку. Та хотілося б, щоб приперчений проект менеджменту «Динамо» спрацював усе ж у своєму першому варіанті.

Отож майбутньому динамівському футбольному борщу – привабливого смаку!