Не поспішаючи... з висновками!

З висновками поспішати... будемо?! Не будемо... Треба сказати, що тут, на динамівському футбольному сайті зібралася мисляча, небайдужа аудиторія. Здавалося б – що ж тут думати?! Команда перемогла, кричати – ура... А як результати... ну, якісь не такі... то можна й покритикувати. А тут виходить так, що люди напружено мислять – а звідкіля ж ці перемоги узялися.

Бо хіба ж не було у сезоні, що вже минув – у команди раптом з’являлася гра, а потім... у наступному матчі... знову пропала. І куди пропала?! Та, мабуть, туди ж – звідки і з’явилася.

Кажуть, що краще один раз побачити, аніж сто разів почути. А ще краще усе ж зрозуміти – а що ж ми бачили...

Бо ми ж такі довірливі... Особливо на виборах.

Та і слово – це ж... такий чутливий інструмент! Скажімо, нинішнього головтренера «Динамо» у момент його призначення як тільки не називали. А після перемоги «Динамо» над «Олімпіком» у першому матчі найсвіжішого чемпіонату, один з блогерів, коли писав про Луческу, уже назвав його... Лучі. А це звучить! Звучить майже як... Лесик. Тобто симпатії до румунського фахівця стали... значно виразнішими.

Після перемоги у Суперкубку кілька блогерів, пишучи про очільника «Динамо», уже дружно називали його... Мірча. А це звучить ще потужніше. Ну, майже як... високоповажний пане Олексій!

Просто так словами у нас не кидаються. Отож мали бути причини, що сприяли – саме таким словам!

Треба сказати, що Луческу одержав у своє розпорядження зіграну команду, якій однак треба було... суттєво ставити гру. І це йому до певної міри вдалося. Бо коли кілька гравців, що не були найкозирнішими у динамівській колоді, змогли сповна виявити себе у основному складі, то це не тільки обдарування конкретних виконавців, а і уміння тренера – допомогти їм розкритися.

Це дуже нагадує Вернидуба. У того хто б не виходив на поле – це все ж команда! Це все ж щось живе і цілісне.

Луческу слід віддати належне – він зміг зробити гру «Динамо» менш згущеною. Менше натовпу на полі. Більш активне використання пресингу. А нині це суттєвий елемент – і захисту, і атаки. А у минулому сезоні динамівці забагато пропускали голів не виправданих.

Ну, а що далі – побачимо.

Дехто навіть сказав так – ера Лобановського завершилася. Думаю, що цей висновок зроблений зарано. Епоха Лобановського (після Лобановського...) просто узяла паузу.

Один з гравців «Динамо» про Луческу нещодавно висловився так – ну, такий трудоголік... такий трудоголік!

От і Лобановський – був трудоголік... То ж і природа (в силу власної гармонійності!), мабуть, вирішила трохи відпочити на його учнях (у їх тренерській діяльності).

Але ж Лобановський – це класика. А до класики, як зазначав один театральний режисер, повертаються тоді, коли... сучасники починають творчо вичерпуватися.

А Леонід Утьосов у свій час і з іншого приводу висловив і таку думку – чи власну... чи цитував когось:

– Мода – це мить! А сучасність – це епоха...