У кожній справі багато що вирішують деталі. Отож... грають дві команди – одна розташувалась на першій позиції у турнірній таблиці чемпіонату, друга – на третій... І дві червоні картки! По одній на кожну з команд.
Чого ж воно так? Чи не щастить футболістам?! А непруха – вона ж трапляється у кожній справі.
.. Чи не вистачає майстерності? Щоб акуратно, без порушень відібрати м’яч у суперника... Чи надто вже контактний футбол нині?! Внаслідок активного використання пресингу... Чи надміру прискіпливі арбітри?! Та і VAR нині значно розширює їх можливості щодо того, щоб тримати гру в рамках правил. І щоб, певна річ, краще придивитися – був офсайд чи ні, варто показувати гравцю червону картку чи від цього краще усе ж утриматися.Отож кілька віршованих рядків про вплив такої вражаючої новації, як VAR, на футбольний процес –
А драматизму... так, доволі...
Мов блискавок – в тривожній хмарі!
То Монзуль все-таки... на полі?!
Ні, Монзуль нині, бач... на VAR-і!
Отож і пристрасті гарячі!
І хтось нервується розлого.
А що зVARганиться у матчі,
Від VAR-у теж… залежить трохи.
Колись у «Динамо» виявляла себе і така тенденція: на поле – якомога більше молодих гравців! Бо швидше бігають і завзятіше грають. А ветерани хай собі дограють десь у Туреччині. У не найвидатніших клубах.
А ось другий тайм поєдинку «Динамо» – «Ворскла», про який іде мова. Шестидесята хвилина. На поле виходить Гармаш. А потім, коли «Динамо» опинилося у меншості, з’являється і Караваєв. Тобто досвідчені гравці. Отож думка, що сильна команда – це сплав молодості і досвіду, знову є, так би мовити, керівництвом до дії.
Згадався і перший гол. Коли Вербич робив передачу на Циганкова, не дивлячись у той бік, куди мав бути адресований м’яч. Тобто гравці ніби відчували і передбачали дії один одного.
Згадалося, як за десять до завершення матчу, на поле вийшов Супряга. Що можна зробити за десять хвилин?! Супряга двічі, застосовуючи дриблінг, намагався пробитися у штрафний майданчик. У нього м’яч забирали, але правил при цьому не порушували. Бо і робив це динамівський форвард майже в одній і тій же точці футбольного поля. І виникає думка, що якби з боку захисників суперника таки було порушення, то можливо ми б побачили якийсь добре награний варіант при виконанні штрафного удару.
Кажуть, що рівень акторської гри визначається у великій мірі… умінням тримати паузу. Згадаймо початок поєдинку. Динамівцям потрібно – що? Перемагати. А для цього треба іти в атаку. Забивати голи. А динамівці ніби не поспішали це робити. Тримали паузу. То ніби збиралися одним флангом атакувати, то іншим. А потім раптом стрімка передача уперед. Тобто робилося усе, щоб атака ставала по-справжньому несподіваною. Тоді і пресинг суперника не такий ефективний. І відвертого тиску на ворота «Ворскли» на початку матчу було не так і багато, і гольових моментів теж. Але ж забити удалося. І потрібний результат удалося досягти.
А що ж «Ворскла»?! Команда була схожа на стиснуту до межі пружину, яка могла б… та і намагалася… потужно розгорнутися. Але їй не дали цього зробити суперники. Бо не тільки «Ворскла» вивчала гру «Динамо», але ж і «Динамо» вивчало гру «Ворскли». І можливо навіть… на чотирьох моніторах відразу.
не зламалася! :-)))