З письменницького зошита

Оповідки, що складають цикл «З письменницького зошита», з’являлися і на футбольному сайті «Динамо від Шурика», і на сайті «Мала Сторінка». Нижче приведені оповідки, що якимось боком торкаються футбольної тематики.

Була б картина...

Дуже непосидючий він – оцей дядечко... Дядько Футбольний М’яч! Так і скаче, так і метається по зеленому газону.

Ото ж м’яч білий, а скаче – по зеленій траві… Але коли придивитися, коли показують крупним планом, то й виявляється, що м’яч... не тільки білий. Є й інші барви. І починаєш згадувати, що колись м’яч був білим, а зверху на ньому розташовувались чорні... чи п’ятикутнички, чи шестикутнички. І, здавалося тоді, що нічого кращого, нічого довершенішого – і вигадувати не треба! Але ж творчу фантазію, у який би вона бік не прямувала – хіба ж зупиниш?!

А коли справа, скажімо, йшла до світового чемпіонату в Аргентині, то і м’яч до цієї події був підготовлений відповідний. І назва у нього була вельми романтична – «Танго»...

Отож коли б подивитися на футбольні м’ячі, що ними грали на серйозному рівні за останні десятиліття, то вони... ці м’ячі... являли б собою цікаву, хвилюючу і мальовничу картину. Картину, що могла б поставати десь у музеї чи хоча б на сторінках якогось сайту. Та і назву цій картині можна було б дати... ну, хоча б таку – «Футбольні м’ячі у часи... від Віктора Колотова до Віктора Циганкова!».

А слава буває… різною

Футбольна слава – буває різною! Але завжди гучною. Чи це в Європі. Чи це в Україні. Чи і взагалі у межах невеликого населеного пункту.

А футбол усе ж бо любили завжди. І колись, можливо, навіть більше, ніж тепер. Бо тоді було більше можливостей не лише переглядати футбольний матч з трибуни чи на екрані телевізора, а і пограти самому.

Мій (нині вже, на жаль, покійний…) батько колись згадував. У його селі футбол теж дуже любили. І один з любителів був… ну, можна сказати… досить кістлявим за своєю тілесною структурою. І до того ж украй жорстким і вельми непоступливим у єдиноборствах. Отож його суперникам таки добре від нього діставалося.

Але ж люди, що грають у футбол, уміють не тільки швидко бігати і робити точні передачі. Їм ще удається і красномовно висловитися. Отож один з гравців, що, мабуть, добряче натерпівся від згаданого вище любителя футболу, якось сказав про нього:

– Тренер!

І це прізвисько так приліпилося до бідолашного хлопця, що і не відірвеш. Але цього мало. Бо і про матір завзятого футболіста почали казати – Тренерша…

Оце слава! Ви могли б собі уявити, щоб про матір когось з сучасних футбольних зірок говорили… Ну, коли це футбольний снайпер, то… снайперша. Чи коли умілий воротар, то, відповідно, воротарша.

Ну, що тут скажеш… Футбольна слава завжди – гучна! Але усе ж… буває різною.

Згадуючи пісню

Футбол – гра нібито і проста. Але ж скільки різних і несподіваних травм усе ж може принести її багатостраждальним учасникам. Травм таких, що… і вище спини, і нижче спини. І такі, бува, травми, що доводиться бідолашного спортсмена аж у Німеччину везти. Щоб полікувати. Бо десь у Києві чи у Жмеринці це і не зуміли б зробити. Отож згадалася мені пісня. За духом і стилем народна, а за суттю усе ж… ще і футбольна. Народні пісні співає – хто?! Народ… Але цю пісню я чув загалом лише від однієї людини. Що, певна річ, аж ніяк не применшує неабиякої народності її змісту і стилю. Ну, а коли повертатись до футболу, то були у вищезгаданій пісні і такі слова –

Болить в мене голова

І коліно, і нога.

І все тіло заболіло,

Бо горілки захотіло.

Ну, щоправда, останній рядок – це не скільки про травми, скільки про порушення спортивного режиму. Бо і чого тільки в житті не буває.

Сила морального впливу

Кожен факт потребує і відповідної оцінки. Згадалося, як ще у радянські часи до наших обласних Черкас приїхав добрий знайомий з одного з районів Шевченкового краю. І ділився думками.

Отож уявіть собі ситуацію – у районі ідуть дощі... Погода, так би мовити, сприятлива для сільського господарства. Тому і урожай хороший! І яка ж оцінка партійного керівництва з цього приводу. Оцінка цілком однозначна – агітатори добре попрацювали!

Рік наступний. Погода інша. Менш сприятлива. І урожай відповідно – суттєво гірший. Ото ж і партійне керівництво оцінює результати зовсім інакше – ...агітатори не допрацьовують!

Тому... хоч і минули роки, а силу морального впливу на результати роботи недооцінювати аж ніяк не можна. Чи це футбол, чи це сільське господарство. Бо без добре поставленої ідеологічної роботи – ні кури не несуться, ні голи не забиваються!