Апатія...

Скільки ж нині футболу можна дивитись: і Іспанію, і Англію, і Італію, туж Німеччину з її Баварією, а хто бажає то може й Бразилією насолоджуватись! Все можна, тільки немає бажання дивитись Динамо… Дивлюсь гру Динамо через силу, але без бажання захоплюватися, без бажання вболівати та закохуватись. Настала якась гірка чорна апатія…

Вбивайте мене, стріляйте в мене, піддавайте анахорету, але дивитись те, що називається футбол від Динамо, точніше від Динамо Луческу, можуть залюбки лише ті, що вчора по – дикунські кидались сніжками на поле, намагаючись попасти в якогось деснянця, чи в арбітра, чи ті хто вважає, що причиною бездумного футболу Динамо підступами є імперіалізму, точніше УАФ.

Так нині Рух, не кажучи Зорю, вже грає цікавіше.

«Цитю, цитю та й не вцитю», - колись давно – давно говорила моя бабуся. «Мовчу, мовчу та й скажу».

Ось і я мовчав всі товариські матчі, перші офіційні матчі, та не витримую… Не витримав... Тому що, що говорити? Кричати, що Суркіс своїми призначеннями тренерів з динамівськими серцями вбив одну з самих талановитих поколінь Динамо. Що цьому поколінню тренери (за винятком Реброва) Динамо вбивало в голову лише боротись, бицця та не здаватись, але розуму то не позичало… І це, незважаючи на його дійсну палку любов до футболу, є найбільшим злочином Суркіса перед нашим Динамо.

Так, ці гравці могли піти далеко, але вони нині гинуть від нудьги в «найбільш успішних» командах України, в тому числі й в Динамо.

Ви без особливої напруги можете згадати гравців переможених нами команд на молодіжному чемпіонаті світу, що грають нині ну хай і не в топових, але в добротних командах топ-чемпіонатів Європи. Наприклад, колумбієць Ернандо грає в Хетафе, американець Себастян Сото грає в Нідерландах, француз Гуірі - в Ніцці, Лі Кан Ін в Валенсії і так далі…Не кажучи вже про Холанна (чи Холанда, хто знає як вірно читається його прізвище?).

А хто з наших чемпіонів світу, хто з наших хлопців грає там, де грають в справжній футбол, а не в пародію на нього? Крім, Луніна який деградує на лавці Реалу, ніхто…

Це футбольне покоління, яке мало стати дітьми Індіго, успішно стає втраченим поколінням. Втраченим для футболу. І в першу чергу тому, що їх вчили бити м’яча, а не думати головою… Чому могли навчити та навчать талановиту футбольну юнь Хацкевич, Михайличенко, Бабич, Максимов та гомули з алієвими? Бицця, бороться, палати очима?

Це наша дійсність. На жаль…

Нині у руля Динамо Луческу. Так він не топ –тренер, він нормальний посередній тренер який виглядає великим на фоні нашого чемпіонату. Він вмів працювати з молоддю, він вмів поставити гру, але нині, коли йому 75-ть, він не цим займається, не хлопцями не тактикою, не постановою гри. Він займається помстою. У нього одна мета – зробити Шахтар. Для цього упрощується гра (хоч вона й не стає динамічнішою), для цього в хід йде все, в тому числі й «браво федерація». Може Динамо й стане чемпіоном України (дай бог!), але на фоні можливого майбутнього тріумфу це буде агонія Динамо, тому за Луческу залишиться лише спалена земля.

В Динамо з новачків заграв лише Забарний. Той же Бущан який замінив Бойко, граючи постйно привозить. Навіть в збірній привіз. Здавалось, що Шапаренко, нарешті спіймав свою гру, але вже третій матч, як він зник з горизонту, немов шапка Мономаха. Якщо всі надії на Бєсєдіна, який бореться і може щось виборе, то горе такій команді. Те, що пройшло з Олімпіком, не пройшло не тільки з Брюгге, а навіть й з Десною. А чому б під опорного нападника Бєсєдіна, який вміє чіплятись за м’яча, не поставити Супрягу. Два нападника – це ж класика (Бишовець – Хмельницький, Блохін - Онищенко, Шевченко – Ребров). Але хто нині читає класику. Всі пишуть…

Десь так. " И скучно, и грустно..." Бо хочеться чогось цікавого, чогось красивого, хочеться футболу, а бачимо біготню, біготню і знову бездумну біготню. А винні в цьому, як нам кажуть, пишуть, викарбовують в аналах Суркіси і К: УАФ, Павелко, Ахметов і звичайно Пасхал з Монзуль. Чи не так, пане Зеленко?

І подякуємо Безбородько та Гітченко, найкращим гравцям Десни.

З повагою,
Скіф.