Хочеться хоч трохи порадіти

Я давно так не рвав горло від насолоди по забитому голу Динамо. Це була блискавка, зоряна мить в тій, на жаль, буденній грі (якщо не назвати її більш гірким словом) нашого Динамо. Це був атомний спалах сінергії трьох гравців на фоні сірої, убогої гри, але цей вибух, породив надію на виздоровлення.

Як добре, що перемоги в футболі не присуджуються по очкам. До 68 –ої хвилини ми програвали цю гру безнадійно. На той час вони 12 раз били по воротам, а ми лише двічі, вони частіше нас відбирали м’яча, ми більше його втрачали мяча, у них було більше підборів і т.д. Слава богу, що Брюге вчора була такаж сама колгоспна команда, як ми в період Хацкевича: бельгійці лупили, гатили по воротам 15 раз, та лише тричі попали. Та й били здалеку.

Але 68-ма хвилина змінила гру. У нас вийшов Микола Шапаренко, а в бельгійців за 10 хвилин до цього поле залишив Дост. І пішло…

До виходу Миколи, чесно кажучи, Динамо не грало, а мучилось… Невже хтось думає, що довгі закиди мяча на Бєсєдіна, який за них бореться й тут же втрачає, може дозволити виграти навіть в такої команди як Брюгге. Брюгге ж не наш Олімпік з Донецька. Брюгге хоч і посередня європейська команда, хоч вона і втратила всіх (всіх!) своїх найкращих креативних та забиваючих гравців, але залишилась добре збитою та вмілою командою.

Ми в першому таймі тряслись з переляку, як зайці, що лише в північ косять трин – траву.

Та ось Шапаренко, як джокер, як козирний туз, виходить на 68 хвилині. За пару хвилин він наносить два удара по воротам, гра пішла розумніша і не через тарана - стовба Бєсєдіна, який до цього був нашим всім, а через креативних гравців (Шапаренко, Циганкова, Буяльського), які вміють читати футбол. А в такій грі той же Родрігес почуває себе як риба в воді. І чергова атака привела до взяття воріт.

Слава Миколі Шапаренко!

Та скажете , що й Луческу – геній, бо він вивів нарешті Динамо в 1/8 фіналу ЛЄ. Вивів, але й Хацкевич двічі підряд виводив.

Скажете, що тоді тоді двічі підряд ми проходили в першому турі плей оф греків, а нині сам Брюгге. А що Брюгге? Брюгге без Ванакена, Кетелара Ланга, Рідса та ще з зломаного Доста – не то що посередня команда Європи, а команда, яку необхідно обігрувати лівою. Цікаво яким би було наше Динамо без Циганкова, Буяльського, Шапаренко та й того ж Сидорчука? Та я думаю, що ви здогадуєтесь?

Скажете, що Луческу геніально, як Кутузов Наполеона, вирішив вимотати суперників, а потім нанести рішучого удару. Може. Ми сушили, сушили гру, але що б було якби ми пропустили до виходу Миколи на поле.

А чи пройде така гра в наступному колі з більш грізники суперниками?

Але сьогодні не хочеться про це говорити…

Хочеться хоч трохи порадіти.

З повагою,
Скіф.