Відповідь

Чесно кажучи, я вчора насолоджувався грою нашої збірної. В першу чергу від структури гри, від віддачі гравців і, головне, від сміливості. Хлопці, віддаваючи належне чемпіонам світу, грали гідно не втрачаючи свою честь і честь країни.

І подякуємо їм за це.

Памятаєте, восени, багато з нас, хейтирили Шевченко за те, що граючи з галами від не бажав відступати від своєї тактики.

Підстраховка гравців була на такому рівні, що здавалось вони розуміють один одного як єдиноутробні брати. Памятаєте, як Коман постйно намагався пройти Миколенко і хоч часто, особливо в першому тайм, і обігрував його, але пройшовши Віталія натикався на Матвієнко. А як Забарний в парі з тим же самим Кривцовим та й з знову ж з Матвієнком впорались з Мбаппе – то вже інша пісня, але також приємна. Хоч Забарний в першому таймі декілька разів провалювався.

Підстраховка Матвієнком розв’язала руки Миколенко, який навіть намагався атакувати. Щось в нього виходило, щось ні, але своєю настирливістю він скував активність Паварда. Та все-таки жаль, що при наявності настирливості, старання, енергії, як в десяти Дніпрогесів, футбольний інтелект Віталія відстає від швидкості його ніг. Постійні навіси без адреси в карний майданчик – нікуди в Миколенка не ділись. Вже, навіть, Караваєв почав розуміти куди і як віддавати передачі. І віддавав, що, як правдивих розповідях барона Мюнхаузена, й привело до незвичайного голу в відповідь. Та ми його заслужили. Бо в другому таймі, незважаючи на повну перевагу чемпіонів світу, українці награли на гол і потушили всі спроби галів виграти. Я, як мабуть і ви, був впевений, що після забитого голу наші хлопці вже не пропустять. Не могли пропустити по такій грі, бо у французів кудись зникла розумність дій в атаці, а була лише навала, навала, навала... Французи чомусь перейшли на безцільні навіси "на авось", тобто на Жиру, у якого раз за разом знімали мячі Забарний з Кривцовим. Ну то їх діло.

Мені дуже сподобався Зінченко, навіть більше чим Шапаренко, якому також віддаю належну шану. Саша встигав працювати як на захист, так і розганяв атаки. А якби ще й забив гол на початку матча, то йому спокійно можна було присвоювати звання героя України або народного козака України.

Зінченко, Малиновський і Шапаренко – на сьогодні це основна креативна творча сила нашої збірної. Це наш не тільки ядерний реактор, що постійно виробляє енергію, але й наш комп'ютер останнього зразка.

На мою думку випадав з гри Сидорчук. Він не встигав за грою. Пам’ятаєте, коли гол забивав Грізманн, Сергій довго дивився на нього, як в кіно, довго думав і пішов на француза аж тоді, коли Антуан вже наносив удар, що виявився дуже красивим, але на жаль, гольовим. Гол же Сидорчука у відповідь – це щасливий збіг обставин, коли м’яч летів мимо воріт, але все-таки в ворота залетів. Бог вчора був прописаний в Лабораторному провулку. В футболі буває і так. Як і зараховують гол, забитого з офсайду. Це футбол.

А арбітраж був жахливим. Що й не говоріть, хоч у Шевченко до нього питань немає. А відсутність ВАРу, чк виявилось, залишила нашу збірну без перемоги.

Ну що ж: браво, Андрій Миколаєвич, браво тренерському штабу. Обіцяли дати відповідь французам за 1:7 і дали. Але ця нічия буде пірровою, якщо в двох інших матчах не обіграємо дома Фінляндію та Казахстан.

І останнє. Звідусиль сиплються сентенції, що Динамо з таким складом може думати лише про перемоги в нашому ЧУ. Та й ми самі бачили неодноразово, як Динамо мучиться з різними Рухами та Колосами й програє посередньому іспанському клубу. Вже навіть самі хлопці впевнились в своїй посередності, заявляючи, що Вільярреал показав їм їх рівень.

То ж після вчорашньої гри задам питання: чому в збірній хлопці – динамівці показують чудову гру, а у себе в клубі ті ж самі хлопці, та ще й підсилені Циганковим і Бєсєдіним з легіонерами, грають так начебто відбувають кріпосну повинність в колгоспі, а нам дивлячись на них хочеться спати? Чому?

А може все – таки діло не хлопцях, а людині, що їх тренує?

З повагою,
Скіф.