Фактор Шапаренка.

Футбольне життя більшості гравців залежить від багатьох тонких моментів. Сьогодні ти можеш бути вже списаний всіма, а завтра грати в старті Збірної, визнаватись кращим гравцем матчу. Ти можеш працювати на тренуваннях, бути дисциплінованим гравцем, який не поступається своїм конкурентам. Але тренерський штаб може так і не дати тобі шансів.

Або давати їх недостатньо. Тут легко можна загадати Цитаішвілі, Лєднєва, Дуелунда. У кожного з них своя історія. Але те, що це талановиті гравці сперечатись не варто. Та от жоден з них так і не став у Динамо гравцем стартової обойми. Наразі найкращі шанси у Лєднєва. Але він виходить на поле по святам, далеко не в кожному матчі. Час іде. Для гравця завжди краще грати, ніж гріти лавку. Микола Шапаренко в поточному сезоні засяяв стількома різними фарбами. Все життя його розглядали виключно як 10 номер. Луческу ж знайшов у ньому свого Фернандіньо. Такого гравця, який вміє з глибини розігнати атаку. Не просто розігнати, а давати величезний функціонал. Абсолютно не випадково те, що саме Шапаренко наразі є найважливішою структурною одиницею Динамо. Через нього будуються всі атаки. Саме тому Микола був визнаний кращим гравцем матчу із Францією. Саме він став тим ключом у перемозі над Брюгге, коли вийшов і за 10 хвилин повністю перевернув безбарвну, сумну гру. Футбольний інтелект. Вміння приймати правильні рішення в обмеженому просторі під тиском. Абсолютно не випадково я показую епізод, коли під високим тиском з боку 6 французів Шапаренко приймає індивідуальне рішення, прокидає м’яч крізь ноги Рабіо і баланс сил одразу змінюється. Попереду величезний вільний простір. Вміння розірвати оборонну структурі суперника. Вміння не просто віддати м’яч на вільного ближнього, а ризикнути, зіграти нестандартно, так як ніхто не очікує. Це і є те, що всі так цінують у футболі. Такі гравці подобаються всім. В цьому і є футбол, в яскравих індивідуальних діях особистостей. Якщо ми поживимось на другий епізод, то знову побачимо як Шапаренко знайшов вільний простір, на швидкості, обличчям до воріт суперника іде атака. Можна просто віддати пас на ближнього, зупинитись, притримати м’яч. Так же надійніше. Так грають 99% наших футболістів. Це стосується і Збірної. Тут же іде пас в розріз по тонкій лінії на загострення. Так, нажаль Яремчук – не Мбапе. Француз би з такої передачі втік. Яремчук загруз, бо ноги не швидкі.

Критикувати завжди легко. Коли у Збірної не йде гра аля Аталанта, є така нова фішка, а священні корови Зінченко і Маліновський не показують і близько свого рівня, то що робить тренер, який має на лавці гравця, який може за 10 хвилин перевернути гру? Він випускає такого гравця на поле, міняє схему, ризикує. Ми ж побачили Коваленко. Який гру не перевернув. І це не дивно, це передбачливо. Особисто я не можу зрозуміти як можна мати в обоймі такого гравця, як Шапаренко, з таким технічним потенціалом, мобільністю, швидкістю, інтелектом, вмінням розганяти атаки, виходити з під тиску, який грає на рівні з Рабіо і Конте, і не використовувати його в матчах, де треба здобувати результат.

Дякую за увагу!