Не час...

Друзі, хто небуть пам’ятає, щоб наша збірна (для тих, хто не зрозумів: збірна України) поверталась в гру після 0:2. Я не згадаю. Можливо, помиляюсь. Це повернення в гру, та ще з таким суперником як збірна Нідерландів, і може стати візитівкою п’ятирічної праці головного тренера нашої команди - Андрія Миколайовича Шевченко.

Так, Шевченко помилився. Помилився в ранній вимушеній заміні, коли зламався Зубков (який, до речі, непогано почав гру). Вихід Марлоса, який за визначенням не вміє відбирати м’яча, помітно послабив наш лівий фланг і катастрофу чекати прийшлось недовго. Дензел Думфріс (запам’ятаємо це прізвище) зробив для себе з нашого лівого краю почесну червону доріжку. Миколенко начисто програв свою битву з цим нідерландцем (до речі захисником по амплуа). Віталію, як мені здається, просто не вистачає сил на весь час в таких матчах. Бо це ж не вперше він допускає такі результативні помилки. Згадайте гру з фінами. Фізична втома стала втомою дії мозку, що й стало причиною незмушених простих помилок і такої непереконливою гри нашого гравця.

І, крім того, Сидорчук, який без Шапаренко грати не вміє, буквально подарував центр поля нащадкам гезів. Ось це й стало причиною переможної ходи нідерландців до 64 хвилини, до зворотної заміни Марлоса.

Тому б я не сказав, що Шевченко програв гру. Ні. Так, його помилка Шевченко при заміні Зубкова призвела на мою думку до двох пропущених голів. Але ж його рішення по зворотній заміні Марлоса могло врятувати гру. І врятовувало до 85 хвилини. Несподіванний красень - гол Ярмоленко та не менш чудовий гол Яремчука здавалось що дозволить нам зіграти внічию з нідерландцями. Та лише здавалось.

Помилка Бущана, Бущаніща, в цьому матчі, коли він віддавав м’яч в зону Караваєва, якого там не було, призвела до ланцюжку нових помилок, результатом якого і став третій гол, коли феноменальний в цій грі Думфріс перестрибнув на 14 сантиметрів нижчого Зінченко і, хоч якось і незграбно, та забив гол. До речі в момент удару я був впевнений, що Бущан відіб’є м’яча. Але… Але…

Між іншим ця злощасна передача мяча Бущаном в зону Караваєва лише підтверджує те, що Шевченко вже навчив наших хлопців грати осмисленно, а не вибивати м’яча кудись на авось, на діда Гороха. Та не все, на жаль, виходить.

Але, друзі, давайте будемо чесними. Нащадки Кройфа і ван Бастена індивідуально фізично та технічно сильніші за наших гравців. Вчорашній суперник був сильним, дуже сильним, хоч один з горе – журналістів, яскравий представник цією другої прадавньої професії, писав про клоуна - тренера збірної Нідерландів та про слабість цієї команди. Виграти цю гру ми могли лише побудував автобус та надіючись на безглузді помилки нідерландців. У всіх інших випадках ми зі своєю повільною командною швидкістю мислення на полі повинні були програти. Що й вийшло. Чи ми чекали чогось іншого. Дива?

Шевченко побудував симпатичну збірну, що збалансувала наші технічні вади нашими сильними сторонами, серед яких головними є фізична витривалість та бажання боротись за кожний мікрон поля. Цю збірну хочеться дивитись. Але ж цього з сильними суперниками не досить. Вони знають, що закрив Малиновського та відрізав від гравців опорної зони Зінченко, наша команда мало на що здатна. Гра з Бахрейном це доказала. Ми маємо невеликий патронташ для битви. Замалий. Тому наше місце, наше чесне місце в Європі - 8...12 –те. Ми повинні вийти з групи. Не вийдемо - ось тоді й будемо розпинати і Шеву, і Зіну, і Малину, і Миколенко, і інших…

А поки не час, як стверджує Екклезіаст, плакати і сміятись, не час рвати й розпинати, не час виривати посаджене. Всьому свій час.