Очікування футбольної казки в українському виконанні виявилося фарсом. Вкотре. У понеділок, 21 червня, очолювана Андрієм Шевченком команда завершила груповий турнір на Євро-2020 з трьома очками в активі і зберігає лише теоретичні шанси на вихід в 1/8 фіналу як одна з чотирьох із шести найкращих третіх команд в усіх квартетах.
З урахуванням, що група, в якій виступали українці, була відверто найслабшою на турнірі, результат відверто провальний. Три очки наша команда здобула в протистоянні з македонцями, найслабшим за рівнем виконавців колективом турніру. У зустрічах проти збірних Нідерландів та Австрії Україна була безнадійною. І перемоги опонентів з мінімальним рахунком у цих зустрічах вводити в оману не повинні. Показова якість гри, а вона продемонструвала, яка прірва між нами і цими опонентами. Усвідомлювати таке дивно й несподівано, бо ж у відбірному турнірі Євро українці перемогли в очному протистоянні і випередили в підсумковій таблиці чинних чемпіонів континенту португальців. Для України ця фінальна частина чемпіонату Європи була третьою в історії. На домашньому Євро-2012 команда під керівництвом Олега Блохіна виграла стартовий матч у шведів, а після того поступилася французам і англійцям. Тоді дорікнути українцям було складно, бо суперники були з числа головних фаворитів турніру. Через чотири роки у Франції збірна України, яку вже очолював інший легендарний динамівець Михайло Фоменко, вперше в історії пробилася крізь сито відбірного турніру. І мала потенціал, щоб у фінальній частині мінімум виходити з групи. Жереб начебто теж був цілком прийнятний – окрім відверто фаворита Німеччини, він обрав нам двічі обігрувану за три роки до того Польщу і, здавалося б, одного з аутсайдерів Північну Ірландію. Однак виступ обернувся крахом – три поразки з загальним рахунком 0:5. Однією з причин невдачі була некерованість команди. Річ у тім, що після перемоги над словенцями в плей-оф відбору нове керівництво Федерації футболу України на чолі з Андрієм Павелком усупереч думці наставника команди Фоменка ввело в тренерський штаб збірної замість Олександра Заварова тренера-початківця, найкращого футболіста Європи-2004 і кума Павелка в одній особі Шевченка. При цьому відразу після цього рішення було зрозуміло, що Шевченко замінить Фоменка після завершення Євро. Фоменко – тренер старого гарту. Однією з ключових складових успішності його роботи є цілісність колективу, в якому постать тренера користується незламним авторитетом. Колектив Фоменко формував ретельно, впродовж попередніх трьох років на посаді залучаючи кожного наступного новачка вельми обережно. І раз ця команда впевнено перемагала поляків, французів, грала на рівних з іспанцями та англійцями, фахівець свого досяг. Проте з приходом Шевченка Фоменко втратив ті беззаперечні важелі впливу, якими володів до того. Футболісти розуміли, що через кілька місяців працюватимуть з іншим тренером і підсвідомо почали слухати його. Шевченко теж не залишався стороннім виконавцем, як то личить асистентові, а помітно виходив за ці рамки. Дехто з гравців визнав це «не для преси», а нападник Роман Зозуля в інтерв’ю, за що поплатився – в збірну Шевченко його викликати перестав. Так чи інакше, три поразки в 2016-му доплюсувалися до 0:2 від Франції і 0:1 від Англії в 2012-му і разом створили антирекорд турнірів – досі в фінальних частинах Євро п’ять матчів поспіль з сухим рахунком не програвала жодна збірна. У стартовому поєдинку Євро-2020 українці, поступившись 2:3 команді Нідерландів, продовжили програшну серію, але перервали гольову засуху. А трохи згодом у зустрічі зі збірною Македонії синьо-жовті нарешті здобули другу з дев’ятирічним інтервалом перемогу на турнірі. Чим спричинили у себе вдома справжню істерію. Дарма, що відвертого аутсайдера наша команда переграла натужно, завдяки блискучій грі воротаря Георгія Бущана, весь другий тайм наполегливо відбиваючись. Така метаморфоза насторожувала і заключний матч групового турніру проти австрійців побоювання підтвердив. Матч, у якому команду Шевченка для виходу в 1/8 фіналу влаштовувала нічия, українці програли 0:1, хоча цифри на табло повноти переваги збірної Австрії не відображають. Підопічні Франко Фоди втратили понад півдесятка найреальніших нагод збільшити перевагу, але не збільшили рахунку, бо надто часто промахувався їх нападник Марко Арнаутовіч, а у воротах суперників продовжував третій матч поспіль творити дива Бущан. Після матчу Шевченко скаже, що «фізично наша команда цей турнір не витримала». Звідси велика кількість помилок, відсутність контролю над м’ячем і неможливість диктувати суперникові свої умови. Персонально дій гравців тренер не коментував, але вже зараз очевидно, що провалили Євро практично всі виконавці, за винятком воротаря Бущана, вінґера Андрія Ярмоленка і нападника Романа Яремчука. Двоє останніх, правда, в заключному матчі з огляду на відсутність командної взаємодії теж на полі загубилися. Серед тих, хто провалився, були зокрема виконавці, яких називали системотворчими – Олександр Зінченко, котрий став фіналістом Ліги чемпіонів у складі англійського «Манчестер Сіті» і один із найкращих футболістів кінцівки сезону в італійській Серії А Руслан Малиновський з «Аталанти». Малиновський проти австрійців грав так слабо, що Шевченко замінив його вже в перерві. Зінченко в цьому матчі вразив кількістю браку – 18 неточних передач. Після матчу Олександр скаже: «Так грати не можна. Мені соромно». Скаже не лише в особистому контексті, а й команди загалом. Шевченка натомість настільки емоційним і навіть агресивним за час його тренерської діяльності, здається, ще не бачили. Звісно, поразка вдарила по самолюбству персони, яка звикла перемагати як гравець і вже здобула репутацію переможця як тренер. Ось лишень не зрозуміло, до кого адресовані закиди про поганий фізичний стан. Відповідальність за готовність футболістів несе тренер. Так, у штабі Шевченка є фахівець із фізпідотовки – італієць Андреа Адзалін. Проте запросивши цього спеціаліста, Шевченко за його промахи несе відповідальність. Таких тепличних умов для підготовки як Україна на заключному етапі підготовки до Євро не мала жодна з 24-х команд-учасниць турніру. За побажанням Шевченка, матчі внутрішнього чемпіонату завершилися на два тижні раніше запланованого терміну й завдяки цьому на підготовку до Євро тренер отримав місяць часу. При цьому Шевченко мав вибір – збирати команду на тренувальні збори і підводити готовність гравців до спільного знаменника чи дати підопічним тиждень повноцінного відпочинку, після якого розпочинати роботу. Андрій Миколайович обрав перший варіант і це було помітно в перших двох товариських матчах, які провела команда. В них українці на останніх секундах уникнули поразки від Бахрейну і здобули натужну перемогу над північно-ірландцями. Шевченко після тих поєдинків випромінював спокій, заявляючи, що на цьому етапі підготовки команда свої завдання виконує. І заключний товариський поєдинок проти Кіпру, в якому Україна розгромно виграла 4:0, слова тренера начебто підтверджував. З розрахунком, що на пік кондицій збірна України неодмінно вийде під час матчів Євро. Однак очікуваної легкості в діях українців не було ні в першому матчі проти збірної Нідерландів, ні тим паче в заключній зустрічі проти австрійців. І пов’язано це вочевидь не лише з тим, що потенційні лідери команди Малиновський і Зінченко змогли приїхати в збірну лише за тиждень півтора до старту Євро і згадуваних зборів з рештою команди не проходили. Важко виглядала команда загалом. При цьому висловлювання тренера про фізичну готовність не витримують критики ще й із тієї точки зору, що гравці збірних Нідерландів чи Австрії, котрі виступають у топ-чемпіонатах, у клубах завантажені, м’яко кажучи, більше, ніж представники позбавленої турнірної інтриги і реальної конкуренції української Прем’єр-ліги. Також поєдинок проти збірної Австрії продемонстрував, що при всій катастрофічності ситуації Шевченко по суті не мав ким з числа резервістів підсилювати гри. Швидка вимушена заміна в першій зустрічі проти команди Нідерландів, коли наш тренер випустив замість травмованого Олександра Зубкова натуралізованого бразильця Марлоса, обернулася жахіттям. Через невміння Марлоса грати на оборону лівий фланг української збірної перетворився в прохідний двір. Дензел Дюмфрійс, який закривав ліву бровку в суперників, взяв участь в усіх трьох результативних атаках – двічі асистував партнерам і забив Бущану сам. Український лівий оборонець Віталій Миколенко без належної підстраховки самотужки впоратися зі стрімким нідерландцем не зумів і після такого провалу впродовж двох наступних матчів вже не оговтався. Про дивні кадрові пріоритети Шевченка, які ґрунтуються на майже сліпій довірі до колишніх чи нинішніх виконавців «Шахтаря» і «Динамо» «Тиждень» розповідав у матеріалі, присвяченому старту Євро. У ході турніру недоліки селекції проявилися повноцінно. Виглядає, що такі гравці як Владлен Юрченко з «Зорі», Андрій Тотовицький з «Десни» чи Владислав Кулач із «Ворскли» могли б принести команді користі значно більше, ніж резервіст «Шахтаря» Судаков, Макаренко, котрий представляє зараз бельгійський «Кортрейк» чи відверто посередній і не надто результативний нападник «Динамо» Бесєдін. Звісно, будучи відповідальним за результат, Шевченко вправі підбирати тих гравців, які видаються кориснішими йому. А раз результату немає, то питання якості кадрового вибору лунає з подвійною силою. Також Євро-2020 чітко викристалізував ще один недолік збірної під керівництвом Шевченка. В команді не бракує сильних футболістів, але практично немає лідерів роздягальні, гравців, здатних «ласкавим словом» чи, може, ударом кулака по столу під час внутрішньої розмови між футболістами завести команду, додати їй злості і концентрації. У цій команді немає футболістів ґатунку Олега Лужного, який говорив мало, а коли гаркнув, то тремтіли свої й чужі. Відсутність такого лідера вперше чітко проявилася під час весняних матчів відбору до мундіалю-2022, у яких підопічні Шевченка не змогли перемогти у Києві Фінляндію і Казахстан. Українці в тих поєдинках усі 180 хвилин діяли монотонно, без іскорки. Вони начебто й демонстрували, що класом суперників переважають, але належної агресії, бійцівських рис, націленості на ворота не проявляли. Через те й загубили очки, яких може забракнути для потрапляння на чемпіонат світу. В тих матчах через травму був відсутній 31-річний Андрій Ярмоленко, котрий нині представляє англійський «Вест Гем Юнайтед». Андрій наразі є одним із найдосвідченіших виконавців збірної України, за його плечима станом на сьогоднішній день – 96 матчів і 42 м’ячі у складі національної команди. За кількістю голів в історичному реєстрі Ярмоленко відстає від рекордсмена Андрія Шевченка лише на шість результативних пострілів. Впродовж останніх двох років Ярмоленко більше лікується, ніж грає. Але до цього Євро Андрій підійшов готовим майже ідеально і фрагментами у перших двох поєдинках був справжнім лідером і вожаком на полі. І не тільки на ньому, а й у роздягальні. За інформацією з кількох різних джерел, причетних до збірної України, після поєдинку з нідерландцями Ярмоленко на правах капітана влаштував рознос двом гравцям, які відіграли в цій зустрічі найслабше – Марлосові і Миколенку. Ті начебто сильно образилися й стосунки між гравцями стали напруженими. Що ситуація не сильно поліпшилася, було видно зокрема й під час поєдинку проти Австрії, коли Миколенко, виконавши невдалу флангову передачу на Ярмоленка, агресивно відреагував на критику Андрія. У цьому контексті показовими є відразу кілька деталей. Перша – що навіть зовсім молоді гравці нинішньої збірної на кшталт 22-річного Миколенка звикли працювати в настільки тепличних умовах, що реагують на зауваження значно досвідченого капітана не лише болісно, а й агресивно. Друга деталь стосується самого Шевченка, який відреагував на запитання журналістів про конфлікт не дуже стримано, заявивши, що жодних конфліктів у команді немає, все це вигадки, а стосунки між футболістами найліпше проілюстровані в знятому напередодні Євро документальному фільмі «Особлива атмосфера», до перегляду якого всіх критиків спрямовували тренер, окремі футболісти і придворні речники. У згадуваній стрічці взаємини між футболістами, тренерами й персоналом і справді змальовані доволі солодко. Гравці захоплюються наставником, наставник розповідає про добре ставлення до підопічних. «Особлива атмосфера», одним словом. Але у тому й річ, що добрі стосунки сформувалися в колективі на тлі перемог – у матчах Ліги націй-2018 і відбору до Євро-2020. Справжня міцність колективу проявляється тоді, коли він переживає чорні смуги. Зараз українська збірна переживає не найліпші миті і ті розбірки між гравцями, про які вже чути, реакція на них, публічні висловлювання того ж Зінченка про те, що в команди немає менталітету переможця свідчать, що розповіді про ідеальний мікроклімат є радше видаванням бажаного за дійсне. І щоб мати такий колектив, який був у 2013-2015 роках у Фоменка, Шевченкові ще треба працювати й працювати. Якщо Андрій Миколайович, звісно, після Євро не вирішить залишити збірну і розпочати кар’єру клубного тренера.Іван Вербицький, Український Тиждень, 22.06.21
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
