Каким бы хорошим игроком не был Малиновский или Зинченко - они ничем не отличаются от условных бразильцев Шахтера. Да, бразильцам можно выдать паспорт и они хорошие игроки. Только причем здесь Украина? Мы же о сборной говорим - об игроках которые могут давать интервью на украинском и знают что все россияне поддерживающие аннексию Крыма для нас враги.
Я почему-то не представляю себе Яремчука лупящегося в десны с Миранчуком после гола. Думаю, он бы даже поставил вопрос об уходе из клуба если б ему какого-то Дзюбу в нападение докупили. Не говоря уже о фото с Хабибом или обнимашек с Усиком.Был на прессухе Петракова после Франции. И знаете что подкупило? Он советский человек, получил советское образование в советской Украине. Но даже он в свои 64 года пытался отвечать на вопросы на украинском. При том, что, понятно, на нем никогда не разговаривал в быту. Это Чемпион Мира, который понимает, что он знамя страны и точно понимает знамя какой страны и насколько важна и нужна стране его позиция.. Другой страны у него нет, у другого флага у его сборной тоже нет. Если для кого-то это дискуссионный вопрос - то место ли ему в нашей сборной?
Может лучше проигрывать, играть в Лиге С, но точно знать, что за игроков не стыдно, чем стать чемпионами мира и сгорать от стыда видя как эти чемпионы лобзаются с теми кто убивает наших солдат?
, а поки що запишем його в умовні бразильці.
Граждане Украины должны стараться выигрывать в каждом матче во славу страны и для радости многомиллионной армии болельщиков! Нельзя призывать к поражениям - это дико и глупо звучит...
як казав один афро-москаль "поетом можеш ти нє бить но гражданіном бить обязан" (с)
я не думаю, що патріотизм - це головна риса людини загалом чи українця конкретно.
це одна із рис, вона має бути важливою, вона має впливати на рішення - однозначно.
але у більшості моментів життя не варто вимагати від людей кришталевого патріотизму.
просто є спорт, є економіка, є політика, є здоровья - у кожній сфері існує свій порядок пріоритетів.
але є війна...
а на війні уже патріотизм десь на самому верху.
інакше нема смислу воювати: якщо тобі пофігу твоя батьківщина - то за що битись із ворогом?
і у нас таки війна. дуже така скритна, дуже оманлива, брехлива - але справжня.
і тому сьогодні, зараз, тут, патріотизм - це важливо і то дуже.
особливо у стосунках із москалями.
може там і є за поребриком двоє праведних, але така чуйка що всі тамтешні ні на що окрім презирства і гидливості не заслужили.
то чого з ними обійматись?
а повертаючись до збірної..
до 14-го року не патріотизм був головним.
але після.. уже мабуть він мав би значить багато.
донбас жив ситно - і що це йому дало? війну на території, убивства і страх...
ні гроші, ні податки, ні будь-що не замінить простому маленькому українцю усвідомлення того факту, що він комусь потрібен; що він важливий і що у нього є багато співвітчизників, які не братаються із ворогами його сина-воїна, а тримають із ворогами принаймні публічну відповідь.
усвідомте, що ви не пошлете свого сина в армію, якщо Зінченко братається із москалями.
це братання - важливіше за то, що Зінч принесе в казну чи забьє десь у Фінляндії.
бо воно означає що нашої країни нема. вона - політичний фейк.
це означає, що люди не усвідомлюють себе як українська спільнота.
і по барабану який той Хабіб чи хто інший класний пацан.
нехай собі буде. але класному пацану теж потрібно усвідомити, що його нація чинить зле.
і він ніколи цього не усвідомить, якщо Зінч буде радісно із ним фоткатись, для нього, як і для Зінча, спорт залигиться поза політикою, а війна - це разборки політиків...
або ми всі разом, або... нахіба то все?
Знаю Хабиба Нурмагомедова как великого спортсмена. Ни разу нигде не встречал каких-то негативных его слов о нашей стране. Если кто встречал такие выражения, заявления Хабиба - пожалуйста, ссылку. Если нет - пустой заполитизированный звиздёж.
Сам Хабиб называл Украину, в которую он приехал из Дагестана и жил ряд лет, своей второй Родиной. Несколько раз просил о гражданстве Украины, но не давали. Сейчас Хабиб жив'т в США.
Дядя Хабиба, Алекс Нурмагомедов, который жил в Украине, в Полтаве в интервью говорил:
- Хабиб мог получить украинское гражданство, но несколько раз получал отказ. Мы прикладывали максимум усилий, чтобы Хабиб получил гражданство на Украине. Мы ценим, любим и уважаем Украину и ее народ. Я скажу, что лучше народа нет. Говорят, что родина там, где ты родился. Но я считаю, что родина там, где тебе хорошо. Мы планировали, чтобы Хабиб выступал за Украину, но не смогли этого сделать. Не знаю, как они рассматривали, но все время был отказ. И это было не один раз, а четыре или пять. Поэтому мы уже не стали больше просить."
Это - враг?
Ещё раз говорю - кто встречал негатив Хабиба по нашей стране - пожалуйста, ссылку. Если нет - пустой звиздёж и троллинг Зинченка.
допустім ви - Хабіб )
підходите ви до Зінча і кажете "давай сфоткаємось?"
а він так вам: "знаєш, нічого проти тебе не маю, але наші країни нині воюють; тому фоткатись із тобою я не маю права - мене не зрозуміють мої спів-громадяни; хоч сам ти може й людина хороша"
і ви так собі думаєте "хм, що ж таке? чому хороший пацан Зінч не хоче зі мною фоткатись? чому наші країни воюють? може я якось на виборах не туди пицнув? чи може мені щось комусь сказати треба?"..
відчуваєте момент істини?
не варто змішувати в одну купу потріотизм, мову і економіку.
допустім, ви заходите в магазин і бачите два ОДНАКОВИХ по якості товари, однакових і по ціні, по терміну тощо.
і ви вибираєте український - це патріотизм.
а коли ви вибираєте гірший товар, доржчий але український - ви "лох", бо вас банально дурять ваші ж, на жаль, співвітчизники.
звісно, я кажу про узагальнену ситуацію, можуть бути випадки.
але в економіці на першому місці товар, попит-пропозиція, якість ціна тощо. і десь на десятому патріотизм.
тому ще не можна мотивувати патріотизмом спробу залізти в кишеню українцям.
це ж просто, тут нема навіть про що дискутувати.
тема використання російського газу чи електрики цілком відповідає цій позиції. була би альтернатива за аналогічною ціною і якістю - патріоти б вибрали українське.
а поки альтернативи нема, то порадою може бути гарний лозунг із бістро "be patriot - eat good!" )
ну якось так)
насправді, всім варіантам є місце. потрібно лише відчувати коли що.
у кожному логічному просторі діють свої закони і існують свої обьєкти-тіні-реального-життя.
потрібно кожен раз розуміти в якому просторі ми бачимо тінь-ковбаси і розуміти які закони в цьому просторі актуальні.
це якщо ноучно ))
"чий Крим?" (с)
якщо ви почуваєтесь українцем, якщо ви відчуваєте сором за втрату території і шкодуєте про це, якщо ви не збираєтесь пробачати москалям анексію і розгром донбасу - то для вас відповідь тільки одна: Крим - український назавжди!
але саме цих почуттів спортсмени не відчувають (
тому й скажуть вам щось подібне до вашого варіанту.
а ще є відповідь в стилі боксьора Усіка: "Крим - український, а Україна - російська" (тільки говорить він трохи іншими словами).
а уже в 91-у дружно проголосували аз вихід України із совка ))
ну що ж.
побачим колись. якщо доживем )
2. А може вже досить показним патріотизмом прикривати непрофесійність та інші погані якості?
Я вже не говорю про тих, хто знущається зі свого народу. Але вишиванки одягають і Гімн виспівують, аж очі закочують від натхнення.
, а поки що запишем його в умовні бразильці.