Необхідні нові рішення

«Наш паровоз вперед лети, в коммуне остановка».

Паровоза немає, комуни немає, а зупинка є. Неочікувана, в тумані, з якого мало що видно, а то й зовсім не видно.

Наше Динамо програло Ворсклі. Програло вперше за рік. Програло всупереч всім статистичним показникам, всім прогнозам, розоривши букмекерів.

Як стверджує Вайскаут, Динамо" володіло м'ячем - 66,5% ігрового часу. Нанесло 25 ударів по воротам (але лише 8-ім в ствір), 15 раз кияни подавали кутові, точність передач - 87 %, а показних ймовірних голів зашкалює – xG=3,19 проти «якихось» 1,4 у Ворскли.

Й що? А що? Паровоз став. Нуль цілих, нуль десятих і 1:2.

В той час у Ворскли було лише 5 ударів по воротам. З них тільки два були спрямовані в ствір воріт і обидва Бущан пропустив. Хоч до Бущана в цих голах питань майже немає. Може лише коли забивався перший гол він міг вийти на перехват, але… Але навіщо виходити з воріт, якщо височенний Забарний (189 см) грає проти менш високого Рангела (184 см)? До Бущана є лише одне питання: як він міг зівнути в кінці гри, коли м’яч так підступно поцілував штангу.

Одже по статистиці ми на поразку не на грали. Навпаки ми награли на розгромну перемогу. «Втрачена перемога». Манштейн писав не про нас, але, мабуть, і для нас. Бо перемоги потрібно перемагати, а не втрачати.

На мою думку суть перемоги Ворскли знаходиться в словах, які Максимов волав десь на 30-ій хвилині гри Степанюку «Русик, мы в футбол играем. Та бог с ним, с этим счетом, иди туда .Та ну и что, «блин»? Ну что мы будем обороняться все время?» (Словом «блин» замінено нецензурне слово на цю ж букву).

Максимов, по духу авантюрист, флібустер, пірат, футбольний бандит, тому він не злякався Динамо, він хотів бою. Він жив боєм. Й безрозсудність хоробрих перемогла розсудливість гагар. Так буває рідко, дуже рідко, бо не часто Мерседес Динамо (як назвав нашу команду той же Максимов) проколює колесо. Що ж буває. І слава богу, що буває, і слава богу, що логіку в футболі можна знайти лише з яскравим ліхтарем серед сонячного дня. Цим і подобається нам ця гра.

Але все ж таки, друзі, похвалив гравців з Полтави, потрібно сказати чесно, що не цілеспрямованість гравців Ворскли і не їх неймовірна жага до перемоги і навіть не помилки киян стали причиною поразки Динамо. Ні.

Я раніше вже писав, що, на мою думку, Динамо зупинилось в розвитку. І нині воно використовую лише ті скілли, яким навчив їх Луческу в минулому сезоні. Забарний став нині просто Забарним; Тимчик, ні в чому, крім швидкості, не добавив; Сидорчук не вміє впоратись з нервами, втрачається під тиском і як троєчник вважає, що арбітр, а не він, привозить пенальті в ворота Динамо; кудись зник де Пена; Рамірес на одинадцятиметровій відмітці думає «бути чи не бути» (точніше «бити чи не бити). Шапаренко, отримавши мяча, бачить, що його нікому віддати пас на загострення. І лише Циганков продовжує боротись. Як вміє. Але один …

А резерву у Динамо справжнього та надійного немає. Та й основи, що може боротись не тільки з Ворсклами, немає.

В гравців пропала Динамо жага до гри. Пишу знову - пропала жага до гри. Чому - не знаю. Здається вони продовжують думати, що всі клуби, ну може крім Шахтаря, обіграють одною ногою, до того ж лівою.

Ще проти Барселони вони можуть зібратись та грати, так що ні одного слова кривди їм не закинеш, а ось проти команд УПЛ - не можуть. Хлопці, грати знехотя – краще не грати.

Гра команди розклеїлась. Так було з Маріуполем, так було й з Ворсклою. Слава богу, що Мерседес Динамо ще не стало ні Запорожцем, ні Вартбургом, але якщо так піде , то швидко стане. "Средь малых действуя, мельчаешь" - стверджував якось давно - давно Гете.

Для Динамо нині надважливою стає особистість тренера. Тренер повинен не тільки побудувати гру команди, а й завести її, чи як нині кажуть – мотивувати. Ці два чинника перемоги рівнозначні: без мотивації – не виграєш навіть люльку в тирі, а без постанови гри ніяка мотивація не допоможе обіграти навіть команду з другої ліги. І я, чесно кажучи, не вірю, що 76-ти річний тренер, навіть, якщо він Луческу, зможе завести по - справжньому команду. Фізіологічно не зможе. Природу - не обманеш і не обдуриш. Приклад Сьоміна в Ростові на очах. Геніальний Алекс Фергюсон зрозумівши, що батарейки сіли, сам пішов з МЮ в 71,5 рік. Футбол - справа молодих.

Але я також не сумніваюсь, що Луческу все зробить, щоб знову зарядити акумулятори Динамо. І майже не сумніваюсь, що ми станемо чемпіонами України. Та, на мою думку, Динамо від Луческу є і буде лише командою рівня УПЛ, що може бодатись з Ворсклами та Інгульцями, і складати зброю не тільки з матчі Баварією, але й з ослабленою Барселоної. На жаль...

Необхідні нові рішення. І не тільки для гравців, а й для менеджменту.

З повагою,
Скіф.