Футбол – емоції. Напевно вчора, багато хто з нас мав можливість відчути це знову. Пропустити радість крізь серце. Емоційний вибух. Щось схоже було влітку, коли Збірна України зуміла у важкому матчі зламати його хід і дотиснути шведів. У тому матчі було так багато подій. І травма Бєсєдіна, і гол на останніх секундах доданих 30 хвилин.
Щось схоже було і вчора. Тільки ці емоції подарували гравці юнацької команди Динамо.Та й складова для Депора була дуже вдалою. Динамо вже 2 місяці без матчів. У грі із Бенфікою були втрачені Антон Боль, Константин Бражко і Назар Волошин. Гравці, які формують хребет цієї команди. На зборах у Іспанії травму важку отримав Руслан Нещерет. Втрата 4 гравців, які всі є кандидатами на гру у Першій Команді Динамо. І, ніхто не здивується, якщо Нещерет, Боль і Бражко весною будуть у ротації Луческу, у заявках на матчі. Поки до цього йде. Ще й втрата Мельниченка, Малиша і Бенедюка через ковід. Плюс ще можна згадати Артема Слесара, який також є важливим резервістом. От і виходить, що Костюк залишився майже без резервів. І змушений був підтягувати в старт Ігнатенка, Філатова і Скрипника. А лівий захисник Танчак грав на правому фланзі оборони. Там, де у суперника грає 16-ти річний талант Мелья, напевно головний актив цієї команди.
Депортиво розпочали агресивно, нахраписто, стрімко і дуже легко почали створювати момент за моментом. Динамо ж виклик прийняло і так само активно грало в атаці. Обмін голами виглядав цілком за грою. Далі ж було відчуття, що іспанці все ж ближчі до перемоги. І от ця помилка Ігнатенка, коли нам забили другий гол, вона по суті стала визначальною у матчі. Воротар Динамо розізлився сам на себе. Хороша спортивна злість, додаткова мотивація, відчуття відповідальності перед парнями.
Коли ми почали програвати, то все більше почалось індивідуальної гри. Гравці Динамо ризикували, брали ініціативу на себе. Грали проти іспанців їх же футболом. І Скрипник чудово проривався на ударну да так, що змусив грубо фолити Лопеса, автора дубля у наші ворота. Друга жовта і все в наших руках. Потім обережна гра. Намагання розкачати. Динамо розуміло, що неможна обрізатись і давати вибігати супернику в швидкі атаки. Іспанці ж тримали рахунок і намагались втекти. У підсумку Яцик забив мега гол, який викликав бурю емоцій. Та от дотиснути у Динамо не вийшло. Через те, що Депор знайшов у собі сили в меншості таки грати більше в атаку. Однак, як розумію я, що команди погодились на пенальті. Бо сил і емоцій вже не вистачало.
У іспанців били ті, хто свіжіше. У нас били ті, кому довірив тренер. Вирішальна роль у перемозі – воротар Денис Ігнатенко. Його зірковий час. Емоційно, щоб там хто не казав, він виявився сильнішим. Правильно налаштувався. Правильно підійшов до серії. Обрав вірну тактику грати по удару. Воротар іспанців Суарес виглядав розконцентрованим. Можливо, що це його перша серія пенальті в кар’єрі і він не зумів налаштуватись. І от ця впевненність Ігнатенка передалась всій Команді. Попри всі фактори із дискваліфікованими, травмованими і ковід позитивними, попри гру на виїзді при забитому стадіоні… Ці гравці дали всім нам таку хвилю, такий вибух емоцій. Хто дивився, той відчув це, той розуміє. Хто ж пропустив, той втратив можливість переконатись у тому, що ставка на власну молодь, як основного постачальника гравців в Першу Команду, має рацію. Всіх із ПЕРЕМОГОЮ!
Дякую за увагу!
І ще)) Якщо все так убого, то навіщо займатись мазохізмом і дивитись Динамо? Чи вам садо-мазо до душі?
по-перше не вміють виходити з пресингу звідси багато пасів назад та на воротаря (результативна помилка)
по-друге немає індивідуальної майстерності (за винятком Діалло),погано грають в пас,рідко беруть ініціативу на себе (бояться).
про комбінаційну гру взагалі мовчу пресинга взагалі немає як і перехоплень м'яча.
дитячо-юнацькі тренери Динамо не в змозі навчити хлопців грати у сучасний футбол.
до видалення Депортіво повністю контролювало гру.
Хлопці звичайно молодці що виграли але треба тверезо оцінювати гру.
Хлопці грають у такий футбол, який дає можливість виграти у найкращих академій світових, я про Бенфіку і Барселону. І виграти за грою. Просто зараз команда ще в сплячці, не в тонусі. Коли ця команда у тонусі, то грає агресивно першим номером, із високим пресингом. Подивіться матчі осені у ЛЧ, коли грали всі основні і команда була в накаті.
Тим більш цінна ця перемога!
Хлопці молодці! Треба підтримувати своїх!
З іншого боку дійсно є приклади Миколенка, Шепелєва. От вони отримали шанс у 18. Миколенко в Евертоні. Шепелев і далі в обоймі Динамо. У нього вже біля 200 матчів на найвищому рівні. Але чи виріс він у потужну бойову одиницю? У 18-19 він виглядав цікавіше, ніж зараз. А у 18 ніхто не зрозумів чому він отримав шанс у Реброва. Нічим не виділявся у своїй віковій групі. Просто роботяга хлопець. Так і зараз відпрацьовує свій час на полі. Є гравцем Збірної.
Казати про гравців, які є у 17-18 років і молодше треба. Але гарантувати те, що вони реалізують себе у дорослому футболі завчасно. Але у випускній групі 2005 безумовно головний гравець, зірка, - Дмитро Кремчанін. Він вчора теж був присутній у заявці на гру.
Стосовно молоді, яка йшла, то Яремчук лідером став. Харатін у Ференцвароші так само реалізувався. Лєднєв і Михайліченко були лідерами у Зорі. Динамо буде продавати і далі. І гравці Динамо будуть прогресувати. А Юран - окрема історія. Не думаю, що людина із такими моральними якостями потрібна Динамо.
ВВЛ може і зробив би з Мілі більш сильного гравця. А може навпаки б згноїв у дублі за порушення дисципліни. Леоненка ВВЛ точно знищив. Леон теж міг набагато яскравіше провести останні 5-6 років своєї кар'єри.
Стосовно Заварова, то там не було стилю Мілі і Алі, там був один тривалий запой. Та й не було в совкє можливостей тусити нічними клубами. І грошей у футболістів таких не було. Цілком можливо, що авторитет ВВЛ дійсно б знайшов до Мілі підхід.
Почитайте статистику у Смолового что ли, прежде чем коменты писать. Этих нулей мы даже в Черноморец не продадим.
І ще)) Якщо все так убого, то навіщо займатись мазохізмом і дивитись Динамо? Чи вам садо-мазо до душі?