Що далі?

В 2018 році Коломойський сказав, що украінський футбол помер.

Я тоді категорично з цим не погоджувався. Казав, що це просто інший етап. Що ще невідомо що краще - засилля не самих класних легіонерів, які не дають рости нашим хлопцям ( приводив приклади Бєліка, Кобіна та ін.), чи команди, які спираються на власних вихованців.

Не без легіонерів, звісно, але ж якісних і не в такій неймовірній кількості. Я вказував на досвід Хорватіі і казав - Навіть якщо клуби наші десь трохи здадуть позиціі, продаючи масово талановиту молодь в Європу, то збірна в нас точно буде ого-го!

Фуя, тату, туз козирний!(с)

Ясно, війна. Та ще й яка! Ясно, не до футбола. Але я задаюсь питанням - А що далі?

Я ні на секунду не сумніваюсь в нашій остаточній перемозі, але розумію, що війна ця затягнеться. І буде вона ( вже є ) жорстокою, кривавою і немилосердною. А після війни нам довго прийдеться зализувати рани. Роки, якщо не десятиліття.

Який, на хрін, футбол в такій ситуаціі?

Думаю, що ні держава, ні власники-олігархи просто не будуть мати змоги займатись футболом на належному рівні.

Чи не стоім ми на порозі повного розвалу футбольного господарства і відкату до рівня напівпрофесійного-напіваматорського футболу?

Мєня тєрзают смутниє самнєнія.(с)

Дуже бажав би, щоб мене розбили в пух і прах ( аргументовано! ) за мій песимізм, який гризе мене всі останні місяці.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости