А винен Бражко...

Декілька слів про причини програшів Динамо на старті чемпіонату. Звичайно на мою дилетанську думку.

Майже всі, як експерти, так і вболівальники, зійшлись в думках, що основною причиною цих ніяких програшів є функціональна яма в фізичній готовності гравців. Мов Луческу, намагаючись попасти в ЛЧ, вивів фізичну готовність гравців на пік в першій половині серпня, а нині у бідних гравців Динамо спад, синусоїда поїхала вниз.

Може воно й так. Може.

Але чомусь мені здається, що Динамо перебуває нині в непоганій фізичній формі і це вони довели якраз в грі Зорею.

23 удари по воротах, з яких 7 в площину воріт (у Зорі ці показники - 7 і 4) вже однозначно заперечують твердження про поганий фізичний стан динамівців. А якщо додати сюди ще й трохи більше 600 передач з точністю майже 88 відсотків і 62% володіння м’ячем з дуже хорошою інтенсивностю - десь 15…17 передач за хвилину гри, то це якось не підтверджує заяви про нинішній провал фізичної готовності. Та й Луческу про спад не каже нічого. Навпаки у киян дуже хороша фізична форма.

На мою думку програш, особливо програш Зорі, зумовлений іншими чинниками. І в першу чергу психологічними.

Перед сезоном всі, абсолютно всі аналітики, експерти, журналісти і ми вболівальники неодноразово, щоденно, щохвилинно і щосекундно заявляли, що з відходом, а точніше – втечею, легіонерів з Шахтаря, Динамо неодмінно стане чемпіоном. Як пити дати. Ми в це вірили. І, на жаль, в це БЕЗУМОВНО повірили й динамівці.

Вони чекали, що чемпіонство суперники їм принесуть на золотій тарілці, точно так як Наполеон дожидався ключів від Москви на Поклонній горі.

Тому ж після першої невдачі з Дніпром динамовці завзято кинулись виправлятись. На сонці ж плям бути не може. Пам’ятаєте: «каждой неудаче умейте давать сдачи, иначе вам удачи не видать». Але ж виправляти помилки потрібно з холодною головою і тверезим розсудком. Динамівці ж кинулись на амбразури напростець, навмання, без розвідки, забувши про тили, надіючись знести суперників з поля одним ворушінням мізинця. Але Зоря, як і Дніпро - стріляні горобці, за них грають справжні мужики, а не клякси – плакси.

І контратаками розірвали вони Динамо, як Тузик тряпку. Я ще не бачив, чи швидше давно не бачив, скількох пропущених динамівцями контратак. Якщо в грі з мінусовим Дніпром ще можна якось говорити про позиційні атаки і використання стандартних моментів (та й то заплющивши очі), то в грі з Зорею до програшу призвели пропущені динамівцями вдалі контратаки луганців з Запоріжжя. До речі вони могли призвести й до четвертого, а то і пятого голу.

Це означає лише одне: динамівці безоглядно і бездумно пішли на Ви, доказуючи в першу чергу собі, що програш Дніпру був випадком, але нарвались на добре побудовані контратаки Зорі. До того ж в першій половині гри у нас кудись зник опорник Андрієвський і зоряни господарювали при контратаках в середині поля, немов це була їх приватна територія.

В другому таймі після накачки Луческу і заміни гравців-невидимок на гравців основи Динамо взяло гру в свої руки, так що любо було дивитись на їх гру. У них виходило все. Чекання голу було недовгим. Але все продовжувалось лише до 68 хвилини, до того як Пасхал на наше нещастя видалив з поля Вантуха, якого, до речі, чомусь супер-пупер ТВ-канал 2+2 вперто позинував як Антюха. Краще б не видаляв арбітр колишнього динамівця, тим більше, що фол на жовту був, як на мене, з натяжкою.

З цього моменту динамівці психологічно знову увірувало в те, що перемога у них вже в кишені, що Зоря нікуди не дінеться, що вона тут же, негайно, підніме руки догори. Бо так би поступили всі інші команди УПЛ (ну, крім Шахтаря і Дніпра). Але Зоря не здалась. А Луческу, як признався на пресконференції не знав, що буде грати Бражко (до речі, аби знав, щоб змінилось? ).

І кінець…

А якщо додати до пропущених контратак ще й системні помилки в атаці, коли Дубінчак раз за разом замість точної передачі в карний майданчик, навішував наобум туди м’яча, надіючись лише на Бєсєдіна, щоб той нарешті розібрався, коли крім Сироти ніхто, навіть Шапаренко, не брав на себе відповідальність за початок атаки і коли Сидорчук зі своєї гармати буздумно лупив по горобцям над воротами, то програш можна вважати закономірним.

Тобто програли через надмірне бажання виграти. Але докласти для перемоги дещицю зусиль динамівці не рахували за необхідне, бо вважали, та швидше за все і нині вважають, вже себе чемпіонами. Але сліпа віра в свої сили, без віри в те, що й суперники можуть і, навіть, вміють грати в футбол, завжди приводить до поразок. Навіть Ліверпуль з МанСіті…

А, як виявилось, винен Бражко.

Я не знаю, як будуть виходити з цієї психологічної ями динамівці. Накачки, на мою думку, призведуть ще до більших катастроф, а ймовірний, не дай бог, програш в четвер, 8 вересня, в ЛЄ Фенербахче, може поставити киян перед повною втратою віри в свої сили. Ой, як цього не хотілось би. Бо вихід з такої ситуації полягає в першу чергу через заміну тренера. А нині міняти Луческу, якого на мою думку потрібно було міняти ще після першого сезону, нині, в умовах війни, ніким.

З другого боку виграш у турок підніме моральний дух динамівців і віру в себе.

Будемо чекати.

З повагою,
Скіф.