Божий пендель...

Щоб тут не казали, щоб ми тут не писали, але наше Динамо нині це не що інше, а «двічі по два дорівнює червоному», як писав колись один гуморист. Добре щоб ж це було абракадаброю, як лист Карла Маркса Йосипу Велдемейєру, то можна було й посміятись. Але ж чомусь не смішно, бо нині це суть нинішнього нашого Динамо.

На цьому можна й закінчувати. Бо за дві гри не обіграти кіпріотів, де грають списані маловідомими клубами вже вікові гравці, катастрофа.

Подивіться на фото моменту коли Динамо пропускало перший гол.

Другий і третій гол те ж саме. Особливо третій- це просто глум, це фактично вбивство нашого захисту і Тимчика окремо.

Як можна пропускати такі голи? Справа ж не в майстерності, ніхто не заперечує майстерність того ж Тимчка з Сидорчуком та Забарним. Справа в умінні читати гру і бути постійно сконцентрованим на ній. І звичайно, у виборі тактики матчу.

Невже тактикою вчорашньої гри були постійні перепаси центральних захисників між собою, невже Сидорчук з Шепелєвим можуть доставляти м’яча Буяльському в останню третину поля лише по великим святам? Невже це тактика - зумовляти Буяльського шукати м’яча, а не забезпечувати його ним?

А Кабаєв зовсім зник. Мабуть пішов за пивом. А що сталось з Циганковим: крім гірчичника він нічим не запамятався. Хоч мені здається той гірчичник був ознакою відчаю і безсилля.

Невже це божа справа під сурми виривати нічию в компенсований час у команди, гравці якої за гру зуміли створити лише 335 передач з абсолютно колгоспною точністю 77%, програти нам 90% боротьби в повітрі, але при цьому нанести 11 ударів? Невже Динамо вже скотилось нижче плінтуса, як колись шепетівський Темп і моя Зірка з Кропивницького??

Пісень немає. Це прекрасно зрозумів і наш «легендарний», тричі заслужений (Румунія, Туреччина Україна) і тричі засуджений (Італія, росія і та ж Туреччина) тренер і викинув білого рушника, як це робиться в боксі, знявши з гри досить успішних Буяльського з Ванатом і замінивши їх Гармашем та ще одною нашою «легендою» Бєсєдіним.

А що б такі як ми з Вами не приставали, вирішив заткнути нам рота і, ні на що не надіючись, кинув на битву ще й Перріса з Діалло. Та Бєсєдін, як завжди, загубився, тричі за 10 хвилин дотронувшись до мяча, Діалло ж перестарався (зафіксовно аж два дотика до м'яча за ті ж 10 хвилин і гірчичник). А ось дідусь Гармаш з дебютантом Перрісом вирішили не складати зброю, а в боротись. В ці останні хвилини мені сподобався ще й Тимчик з Вівчаренко.

Звичайно голи прийшли ще й тому, що кіпріоти надто рано повірили в перемогу, зменшивши концентрацію уваги. Але ж голи прийшли. Прийшли не після цікавих комбінацій, а після простеньких навісів. Так цих двох голів Гармаша не було б, якби АЕК не зменшив оберти після забитого третього голу, але це проблема кіпріотів. Наша проблема в тому, що забивати ми не вміємо, а якщо й забиваємо то надто пізно.

Я вчора, позавчора і декілька років писав і пишу, що ця команда може грати в футбол, але цій команді необхідний імпульс, який виведе її з сплячки, цій команді необхідний славний пендель, та такий, що команда повірить в себе й перестане помилятись на рівному місці. Божий пендаль разом зі навчанням може творити дива. Тільки пендель повинен бути розумним, а не батогом.

Варіантів виходу з кризи то всього три:
- продажа клубу (неможливо);
- заміна гравців (можливо, але потрібен час і гроші);
- заміна тренера, що найбільш можливо.

А закрити очі і чекати, що все наладнається само по собі - утопія. Тому й потрібен той самий божий пендель.

Досить… Слів багато… Але всі вони не літературні…

З повагою,
Скіф.