Нація футболу?

За останні два дні три наші команди зіграли в різних змаганнях з клубами з Німеччини, Нідерландів і Туреччини. І під фанфари щасливо залетіли не то стратосферу, не то в космос з загальним рахунком 1:9.

Глумитись і зубоскалити, а тим більше розбирати гру чи то гірників, чи киян з дніпрянами, не хочеться.

Тому я не про це.

Зовсім недавно вийшов фільм «Нація футболу». Поки подивився лише трейлер до фільму. Але, чесно кажучи, не хочеться його й дивитись. Бо немає ніякої нації футболу. Немає… Вимерла. Залишились лише старці з 50 … 60-их років, сорокарічні молодці, що пам’ятають перемоги Лобановського, а про Маслова з Севідовим лише чули, та фанати, для більшості з яких футбол не є насолодою гри, а можливістю безцензурно висловитись: «В этом крике — жажда бури! Силу гнева, пламя страсти и уверенность в победе слышат тучи в этом крике». Але в тому крику від футболу залишаються лише крихти.

Було б непогано, аби Шурик зробив віковий аналіз підписаних на сайті кореспондентів. На мою думку їх середній вік буде десь під 50 років, а двадцятирічних вболівальників нарахується відсотків 5…10. А то й менше.

Дай бог щоб я помилявся. Дай бог, буду радий помилитись. Але щось свербить і підсказує, що не помиляюсь.

«Все мрачней и ниже тучи опускаются над морем…»

Яка нація футболу? Нація футболу скінчилась в кінці 80-х, коли на переповнені раніше стадіони стали заманювати глядачів лотереєю з можливістю виграти автомобіль.

Давайте порівняємо відвідуваність матчів Динамо в ті старі часи, коли футбол був ще релігією. Візьмемо на вибір декілька домашніх ігор провального сезону 1984 року.
Динамо – Жальгірис 29.04, 0:0, пятниця - 38 тис.
Динамо - Чорноморець, 6.05, 1:2, неділя - 21 тис.
Динамо – Динамо (Москва), 24.05, 0:0, четвер - 26 тис.
Динамо – СКА (Ростов), 19.06., 0:0, вівторок – 31 тис.

Тепер глянемо в 60-ті роки. Візьмемо в 1965 рік, коли Динамо лише починало становитись тим самим Динамо, від якого була в захваті вся Україна.
Динамо – ЦСКА, 21.04,1:1, середа, 0:0 - 55 тис.
Динамо – Нафтовик, 2.05, 3:0, неділя - 50 тис. Динамо – Спартак, 30.06.0:0, середа - 55 тис.
Динамо – Торпедо (Кутаїсі), 11.07, 4:0, неділя - 45 тис.

Ну й 50 роки минулого століття, коли Динамо грандом ще не було. Давайте глянемо в 1956 рік, коли збірна СРСР стала вперше олімпійським чемпіоном.
Динамо – Динамо (Москва), 20.04., 0:2, п’ятниця - 50 тис.
Динамо – Спартак, 25.04, 1:1, середа – 50 тис.
Динамо – Локомотив, 30.04.0:0, понеділок - 40 тис.
Динамо – Буревісник (Кишинів), 17.05, 2:1, четвер – 60 тис.

І порівняємо з середньою відвідуваністю останнього довоєнного чемпіонату. Згідно Трансфермаркет середня відвідуваність чемпіонату 2013/2014 років була 11230 вболівальників, а ігри Динамо відвідувало в середньому біля 21 тис. вболівальників. В минулому сезоні в середньому матчі УПЛ відвідували 3 800 вболівальників, а матчі Динамо – 8227.

Порівняли: 40…60 тис. вболівальників приходили на матчі Динамо в 50…60 роки, в середині 80-их в кризисний рік - 20…40 тис., в останньому довоєнному чемпіонаті – до 21 тис., а нині (в 2021/2022 р.) трохи більше 8 тис. вболівальників.

В той же час ігри АПЛ в середньому нині відвідують – 36 тис., Ла – Ліги (Іспанія) 28 тис. , Ліги 1 (Франція) – біля 21 тис., навіть в Польщі на ігри приходять в середньому 7300 відвідувачів. Тому про яку націю футболу можна говорити. Англійці, іспанці, французи, італійці себе націями футболу не називають.

Українців можна назвати нацією хліборобів, нацією машинобудівників, нацією сталеварів, нацією переможців, нарешті, але , на жаль, не нацією футболу. Як би нам цього не хотілось. Бо Україна, на жаль, бідна економічно країна.

Стріляйте.

З повагою,
Скіф.

.