В сім'ї не без акули

Керівництво європейського футболу запевнило російську делегацію, що вважає рфс членом сім'ї УЕФА (з новин).

Александер Чеферін у доброму гуморі вийшов із приміщення штаб-квартири УЕФА.

-Це я круто встромив про єдину сім'ю, - він явно пишався собою і дивився на оточуючий пейзаж з виглядом переможця. Сутінки спускалися на Женевське озеро; людей не було видно, лише водною гладдю граціозно плили лебеді, сніжно-білі, як лімузин, що чекав на президента УЕФА біля набережної.

На подив, шофер Крістіан не відчинив двері машини, як мав робити щоразу, коли бос садився в авто.

• Заснув мабуть. Нічого, водії - теж люди, - поблажливо подумав Чеферін. Він дійсно знаходився в чудовому настрої, і власноруч відчинивши дверцята, зручно вмостився на задньому сидінні. Крістіана за кермом не було, але очільник УЕФА не встиг збентежитися цією обставиною, як відчув, що поруч з ним хтось сидить, і не тільки сидіть, а й спрямовує пістолет прямо у голову господаря машини.

-Що.. ? Що вам потрібно? - тремтячи запитав футбольний цар континенту.

• Небагато потрібно, - незваний гість у чорній куртці мав акцент, чи то албанський, чи то боснійський. - Гроші, кредитки та айфон.

• Та ми ж - єдина сім'я, - Александер намагався достукатися до свідомості нападника.

• В сім'ї не без злодія, - посміхаючись, заявив той, тепер вже з акцентом чи то російським, чи то чеченським. - Хутко роби, що я казав, і вистрибуй з моєї машини.

Довелось підкоритися волі людини з пістолетом. Залишивши свій лімузин на поталу злочинця, Чеферін зрештою помітив Крістіана. Той сидів на тротуарі й сумно дивився на боса єдиним цілим оком. Інше явно постраждало від кулака албано-боснійця чи росіяно-чеченця.

У президента УЕФА не було вже ані айфона, щоб зателефонувати до поліції, ані грошей, щоб викликати таксі. Тому залишивши водія страждати від болю в самоті, Александер вирушив додому пішки, що ніколи не робив за всі роки в Ньоні. Та незнання елементарних навичок пішохода зробило свою чорну справу, і вже за кілька кварталів від набережної, він, переходячи вулицю, потрапив під колеса.

Чесно кажучи, це була не машина, а мопед, і постраждала тільки ліва нога футбольного чиновника, але від цього не було легше. А коли Чеферіну принесли рахунок за операцію, тоді йому вже стало по-справжньому погано.

• Ми ж - єдина сім'я, - він з докором дивився на хірурга, що врятував його ногу від ампутації.

• У сім'ї не без лікаря, - той розвів руками. - Та й ще такого лікаря, який полюбляє отримувати від своєї роботи не тільки моральне задоволення.

На щастя, крадії у чорній куртці й білому халаті не змогли перетворити очільника європейського футболу в жебрака. І він вирішив відпочити від пережитого стресу на чарівному острові Тенерифе, де так приємно розслабитися у затінку пальм з келихом червоного вина, а потім пірнути у ваблючу воду Атлантики. Чеферін був завзятим пловцем, тому дуже швидко опинився на поважній відстані від берегу. І раптом побачив якусь істоту чорного кольору, що не плила, а майже летіла в його напрямку.

-Акула! - майнуло в голові, й очільник футболу на континенті відчайдушно запрацював руками. Але швидкість у океанського хижака виявилася у кілька разів вища.

-Ми ж одна сім'я! - прошепотів Александер, втрачаючи останні сили. Акула не відповіла. Чи не знала людської мови, чи просто не любила витрачати час на зайві балачки.

Євген Шрайман