Набридло бути гарною людиною

Кияни виграли в Кривому Розі з мінімальним рахунком, але що це за гра була? Про матч з Ворсклою я нічого не висловив, бо не бачив його зовсім тільки чув радіорепортаж , дякуючі славнозвісній Сетанті - спорт , сьогодні перший тайм знову слухав та шукав де можна побачити гру і мені пощастило на Авіаторі 4,tv це зробити.

Останній час дивлюсь на Ютубі матчі за участю киян під керівництвом Лобановського та тих, хто після нього очолював команду і різниця дуже велика , чому в минулому в атаці футболісти не робили зайвих рухів, а при першій можливості робили удар по воротам суперника, а сьогодні треба того круглого довго катувати, мордувати, поки завдати удару. Чому так? Здається, щоб ТТД були вагомими, бо інакше що це є? Але, невже так складно зрозуміти, що у футболі суперник не дає часу на таки дурниці, та бразильців в Динамо немає, щоб робити з м"ячем дива, тому так важко вигравати з такою тактикою.

Я давно бачу, що футболісти грають, як саме тренер від них вимагає робити рухи та дії, як він бачить футбол. А суперник не дає цього зробити, за окремим винятком, бо він давно плани Динамо зрозумів. . Саме тому гра Динамо румунського окрасу повільна, мало ударів по воротам суперника, багато симуляцій , бо цьому їх вчить відомий містер на прикладі Срни (саме це сьогодні прочитав у ФБ від Друзів Динамо) тому результати саме таки. Як Друзі кажуть, кияни на полі давно навчились перетворюватись у 300-тих, не розуміючи що хлопці на фронті свої життя віддають, щоб футболісти грали для країни, а не імітували важке поранення.

Читаючи в постах та в коментах десятки, чи не сотні запитань в нікуди " чому і як це так сталось", напишу: саме це сталось! . Це було цілком собі передбачувано. Це наша проблема - нездатність памятати минуле . Не тільки у футболі, все життя України , підтверджує, що з пам"яттю у нас дуже велики проблеми. Інколи ця людська особливість здається нам чеснотою, ми думаємо, що це наша риса національна - здатність все прощати, навіть ворогам. Тільки це - не прощення. Це ахіллесова пята українського народу, понад 300-літній стокгольмський синдром, який щоразу змушує нас забувати усе зло, закривати очі у вірі, що його не існує. Можливо , для інших воно існує, але тільки не для щирих українців, ми ж особливі.

Ми забуваємо все дуже швидко. Ми забули свою історію, точніше навіть нічого не бажаємо знати. Ми всім все пробачили назавжди, незважаючи, що деякі події були дуже болісними та сумними, а рани ще досі нагадують минуле, бо кровотеча не припинилась. Ми навіть забули свою мову і тільки одна маленька потвора нам нагадала бомбами та ракетами, що ми українці та почали себе поважати. Не всі, бо совок ще не вмер остаточно , тому так важко все міняється . А як вважати на те, що й досі чую - все равно на какой мове гаварить, нас же далжны понимать те, кто за границей живет и болеет за Динамо... ? Як так можна? Невже я це вигадав ? Ми зустріли ніч 23 февраля , а прокинулись вже 24 лютого. Невже ця лють не відновила пам"ять громадянам України і треба ще багато часу для цього?

Ми злимось на тих, хто ще памятає і часто принижуємо їх у своїй злості. Ми погано пам"ятаємо Маслова, Базілевіча, Лобановського, ці тренери для багатьох , як образ, або ікона, що колись була . Як Ісус Хрістос. Мало хто пам"ятає , як важко було московську орду у футболі минулого подолати . А саме ці тренери зробили це зДинамо і не одного разу. Невже забули? Здається, що саме так, бо навіть сьогодні конспекти Лобановського викликають усмішку та іронічне пожвавлення серед вболівальників. Ніхто їх не бачив, не читав, але згадка про них завжди викликає особливу реакцію. Типу, це ж так весело, бо вони , як ото приховане десь золото гетьмана Полуботка , що досі не знайшли. А ці конспекти, на думку деяких , теж є приховані . Ніхто не знає де вони, але давно стало звичкою про них нагадувати завжди, щоб образити чергового тренера з динамівським серцем, бо щось не так у нього трапляється в ролі головного . Тут треба все це Суркісу переадресувати, але вболівальник робить простіше - винний черговий тренер з динамівським серцем, або погані футболісти .

Проте віра в сучасних тренерів просто вище неба, навіть розуміючі , що вони бліда тінь від минулих і нічого не зробили для футболу динамівського та взагалі. . Особливо у питаннях тактиці та підготовці гравців до сезону. Сьогодні прихильники Динамо забули та пробачили пану Луческу всі образи , що він вилив на Динамо та на українських футболістів , перебуваючи на посаді головного в Шахтарі, і спокійно слухають його сучасні виступи після програних киянами матчів, навіть розуміючи, що це повна маячня і дуже далеко від правди. Сумно, гірко ... Панове, ви розумієте, що вболівальники іншого клубу, закордонного, звичайно, не дозолили би Луческу після його слів в минулому на адресу Динамо навіть наблизитись до команди де є емблема з літерою Д , а ви проковтнули рішення Суркіса , бо навіть не розумію на що сподівались. Бо грошей у ІМС немає вони є, але тільки для особистого гарного життя , бразильці в Україну не бажають їхати, а з місцевими та з баченням футболу Луческу , зробити можна тільки те, що сьогодні що ми бачимо і що дуже дратує нормальних вболівальників , але результати говорять самі за себе та ще довго буде Динамо від румунської спадщини відпльовуватись!

Тобто, результати Динамо не тому, що судді погані,або таємні пани щось роблять проти киян, а тому що гра команди саме така погана. І дуже погано, що тренер, якого обрав ІМС не схильний до гри, яка давно стала візиткою Динамо, але йому вірять ще й сьогодні. Погано, що вже мало кому вдається у минуле Динамо поринути та зробити спробу порівняти гру сучасної команди та колишньої. Бо саме це рожеві окуляри перетворить на прозоре скло без улюбленого жіночого відтінку , але навіщо нерви псувати, краще задовільнитись тим, що сьогодні маємо і спокійно чекати нового матчу або нового тренера сподіваючись, що світло в тунелі вже ось ось запалає... Свято життя торкається футболістів, тренерів на керівництва клубу, вболівальники тільки мріють про це, бо їхні вимоги досі нездійснені. Нема й досі запрошення прихильників Динамо на це свято біло- блакитного коліру. А коли це станеться, навіть не припускаю.

Примітка: усі «ми» та «ви» в цьому тексті, звісно ж, не стосуються тебе, шановний вболівальник Динамо, ти не такий , ти- хороший, гарний, розумний, тобто , це все відомий художній прийом, щоб показати інших, що здатні дивитись , але не бачать нічого.