Збірна Реброва...

Чесне слово, дістали вже ці оцінки можливостей нашої збірної щодо її виступу на чемпіонаті Європи. Чого тільки не знайдеш на просторах інтернету: від ганебних поразок до можливості виступу в півфіналі ( а то й і у фінали), за умови якщо повезе.

Перестав навіть читати ці перли, бо вони нічого, крім відторгнення, не визивають.

Точно так, як і дописи одно невгамовного дописувача про велич минулого футболу на прикладі Динамо, бо іншого він тоді не бачив (та й не міг бачити), а всі свої судження мотивує Ю Тубом. І тільки відкрий сайт від Шурика, як ці "аксіоми" про велич количнього футболу і низість нинішнього стирчасть як з унітазу добрі очі майора Проніна. Та бог йому в поміч.

На мою думку гадати як виступить наша збірна, яке місце вона займе – це не справа футболістів, як і не справа так званих експертів. Якби вони могли ворожити, то тоді ще якось би й зайшли їх гадання, а так те, що ними написано по воді, зникає кожним легким бризом, з кожним подихом ледь помітного вітерця.

Я б на місці цих «експертів» намагався розмовляти з нами не прогнозами, а спробував би пояснити чому саме так грає збірна. І не оцінювати гравці двомірними критеріями «добре – погано», а намагався би розібратись в тому, чому цей гравець зіграв саме так, а не краще чи гірше.

Невже не зрозуміло, що будь – яка оцінка гравця тим або другим «експертом», як і нами з Вами, колеги, базується на якійсь та чиїсь упередженості. Тому для одних Судаков – це бездарний проект «рудого», а для інших – вельми цікавий та майже талановитий гравець гравець. Для одних Шапаренко трохи не бог, а для інших – бездар. І так далі. А за те, що не грає Буяльський потрібно винити Шевченко з Ребровим, Порошенко з Зеленським, Арктику з Антарктикою і снігові вершини Кіліманджару.

Мені б набагато цікавіше було б знати, чому той же Судаков з поляками і тевтонами зіграв саме так, хоч може грати набагато краще і чому той же Шапаренко не зміг в грі з німцями виконати свої функції розгонувача атаки, хоч саме це ми від нього чекали.

Мені б набагато цікавіше було б знати, чому Ребров виставив проти поляків саме такий складі і що він чекав від цього складу збірної.

Мене багато що цікавить, але я давно вже не чекаю від Реброва якихось тактичних задумок, якоїсь новизни в грі. Яскравих ігор, тих, що захоплює дух, у Реброва не набереться і десяток. Зходу можу назвати лише одну – гру з Евертоном в березні 2015 року. Та гра носила яскравий антиребровський характер...

Ребров, як ми давно знаємо, апологет результату і тільки його. Тому нинішня наша збірна – це не команда, що грає з м’ячем, це команда, що грає проти м’яча за результат. Команди Реброва – це завжди абсолютно прагматичні команди без будь - яких романтичних "вибриків", це швидше команда Фоменко, а не команда Шевченко. Тут можна звичайно сперечатись: добре це чи навпаки – зле. Але така полеміка втім нагадає суперечку про первинність куриці чи яйця. Футбол Реброва має право на життя, як має право на життя і футбол Колосу...

Саме в таких іграх на результат, на жилах, на фізиці, на впертості, від воріт і до заходу сонця і потрібне вміння футболістів хоча б раз віддати тонку результативну передачу, щоб якось забити гол. На мою думку саме тому і випадають з гри в командах Реброва футболісти, які вміють і можуть тонко оцінити момент і зробити його прекрасним. Команді Реброва потрібні бігунці, залізні солдати, що вміють триматись і потрібен хоча б один гравець (краще два), що зможе здобути перемогу. Ця проста філософія не від Гегеля і, навіть не від Бурідана з його ослом, і є, як я гадаю, на думку Реброва запорукою перемоги.

Тому збірна Реброва дуже рідко, а точніше майже ніколи не грає першим номером і, до того ж, забиває вкрай мало, менше двох голів за гру: в 12 матчах 19 голів. Одні можуть сказати, що низька результативність є результатом такої ж майстерності наших збірників. І будуть праві. Інші можуть сказати, що така невелика влучність є результатом тактичних вподобань Реброва – і також будуть праві. Істина як завжди лежить десь посередині.

До того ж Ребров здається спіймав птаху фарту. Згадайте, як наша збірна відскочила від боснійців в грі за вихід на ЧЄ-2024. Якщо хто небуть скаже, що той доленосний виграш відбувся за рахунок якихось тактичних рішень Реброва, то я б не вірив в це. Гра від своїх воріт до виснаження сил балканців, а також неймовірний фарт – ось шлях до перемоги в тому матчі. Та, на жаль, птах фарту такий зрадливий, що покладатись на нього немає ніякого сенсу і потрібно забути про нього як про холеру чи росію.

Тому відверто кажучи, я не чекаю від нашої збірної якої феєрії як в завтрашньому матчі з Молдовою, так і в іграх чемпіонату. Навпаки, чекаю боротьби на кожному клаптиці поля, чекаю вигризання (саме так) одного або, максимум, наших двох голів і все ж таки чекаю перемог. Хоч і з скептицизмом...

Не потрібно передчасних овацій. На графа Монте-Крісто Ребров поки що не тягне. Коли вийде - аплодуватимемо.

Як крива виведе…

З повагою,
Скіф

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости