Саме так, вибори нової влади в США 5 листопада багато що вирішує в долі України, як незалежної держави: чи ми будемо існувати як суб’єкт міжнародних відносин та політики, чи станемо постколоніальним об’єктом новоутвореної касапської імперії. Таким самим об’єктом, як Абхазія, Південна Осетія, чи та ж сама Білорусь (те, що касапи у випадку поразки і капітуляції України на цьому ніколи не зупиняться, і намагатимуться і далі колонізувати навколішні території та поневолювати проживаюче на них населення – внесемо в дужки, оскільки про це повинна бути окрема розмова).
І в цьому контексті ми лише можемо шкодувати, що від нас, українців, мало що залежить. Саме американським виборцям належить 5 листопада вирішувати, чи буде Україна забезпечена хоча би вчорашньою зброєю від цивілізованого світу (не лише з США, а й з інших країн наших союзників з НАТО, країн «сімки» G7, Євросоюзу, Австралії, Сінгапуру, та ін.) для спротиву агресору і окупанту, споконвічного ворога України. Інша проблема полягає в тому, що самим американцям проблема незалежності України в кращому випадку – на десятому плані: вони воліють вирішувати власні свої нагальні проблеми, від економічних, цивілізаційних до правових, пов’язаних з імігрантами. Тому нам доводиться лише вболівати за результат цих виборів…
А за що (яку програму) і за кого вболівати потрібно нам? От давайте розбиратися…
Перш за все слід зазначити, що в разі перемоги представника чинної адміністрації США, віце-президентки Камели Харріс, її відношення та її підлеглих до України та нашої незалежності навряд чи зазнають кардинальних змін. Допомога для ЗСУ та держбюджету України надаватиметься і надалі; не виключено, що в менших об’ємах (особливо в «живих грошах»), але надходитиме. А ще можна сподіватися, що військова допомога нам збільшиться – бо й зараз, хоч і по мінімуму, але зростає щороку (окрім періоду, коли Палата представників Конгресу США на 7 місяців заблокувала прийняття бюджетного закону про допомогу союзникам США, в т.ч. Україні).
До речі, з 19 по 22 серпня демократична партія США проводить свій з’їзд, на якому офіціалізує висунення Харріс кандидатом на посаду президента США; а Тіма Волтца – кандидатом у віце-президенти. Що цікаво, демократична партія США висуватиме кандидатами в очільника країни осіб, які навіть не брали участі в її внутрішньопартійних праймеріз; які, нагадаю, виграв чинний президент Джо Байден! Іншими словами: у випадку перемоги на виборах К.Харріс вона керуватиме не одноосібно; в такому випадку урядові рішення пані Камела прийматиме з огляду на позицію всієї партії, яку вона представляє!
А от у випадку перемоги екс-президента Д.Трампа – є великі питання, що буде…
А що було з-за його президентства в 2017-2020-му роках? А навколо нього тоді на посадах в держапараті були республіканці-рейганісти Майк Пенс, Майк Помпео, Рекс Тіллерсон, Джеймс Меттіс, Ніккі Хейлі, Райян Зінке, та інші «яструби», які реалізовували політику навіть не Трампа, а партії. Але вже під час фінішу своєї першої каденції Трамп чи не всіх названих поміняв на «зручних». І, безсумнівно, у випадку своєї перемоги Трамп просуватиме «своїх людей» на посади в новій адміністрації. І тому політика США з-за нової каденції Трампа буде «трампіською», а не партійною республіканською. І тому необхідно розібратися в менталітеті самого Трампа – тоді з більшою ймовірністю можна прогнозувати, чого Україна може очікувати від США з-за його другої каденції.
Перш за все, слід нагадати, що Трамп, як політик – популіст, так запевняють чи не всі політологи не те що в США, а й в усьому світі, зокрема, й в Україні. Що таке політик-популіст – ми, громадяни України, прекрасно відчуваємо на власній шкурі. Його заяви і передвиборча програма кардинально відрізняється від дій/діяльності на посаді Президента. Обіцянка, як то кажуть – цяцянка; і що цікаво, сам кандидат-популіст зачасту не дає собі звіту в тому, що він обіцяє. Ще Трампа характеризують як людину, яка як керівник – приймає імпульсивні рішення. І тому, коли він одноосібно керуватиме держапаратом США (він набере в апарат слухняних слоників, які жодним словом йому заперечити не зможуть) – з’являється загроза диктатури в американській політиці! Та яка загроза... – та вона, диктатура Трампа обов’язково станеться!
Зайвим підтвердженням того, що Трамп запроваджуватиме диктатуру «хайль Трамп» слугують його мимовільні зізнання, як він захоплюється одноосібною диктатурами в раші, Китаї та режиму династії Кім. Першим його кумиром є той самий недопалок (окурок), - поганяло, яке йому надали його колеги по КГБ. І тому не дивно, що в своєму виступі на мітингу в Філадельфії в суботу він проговорився «Україна помре»…
Так, Трамп пообіцяв припинити «війну в Україні» (так він сказав, чисто касапський наратив; не агресію молі, припинити не окупацію української території, а війну, ніби як громадянську) шляхом всадження керівників України і нашого ворога за стіл переговорів, скоріш за все, маючи на увазі переговори на грунті ультиматуму про здачу ворогу п’яти областей (Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської, Кримської), а також про невступ до НАТО та обмеження ЗСУ. Пригадуєте? А що при цьому Трамп обіцяв припинити допомогу Україні, якщо наше керівництво відмовиться приймати той ультиматум – пригадуєте?
Висновок: свідомі громадяни України мають вболівати за перемогу Камели Харріс на виборах президента США 5 листопада цього року. Тільки її перемога дозволяє нам сподіватися якщо не на посилення допомоги США, то, принаймі, на такий її рівень, який буде достатнім опиратися ворогу. Натомість перемога Трампа як мінімум, привнесе хаос і не тільки в США, а й в усьому світі (чому – про це требо говорити в окремому пості); а майже такий самий, хоча і меншого масштабу хаос з 2019-го року в нашій країні посприяв повномасштабному вторгненню нашого споконвічного ворога, яке сталось 24 лютого 2022 року.
Думай-ТЕ!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 9
Загрузка комментариев
