Відчуття того, що щось трапиться у мене виникли відразу, коли подивився пресконференцію Реброва за день до гри. Невпевнено агресивний вигляд обличчя, такі ж майже войовничі відповіді на питання (типу «ну чого ви придупились») у мене визвали не лише тривогу, а впевнене відчуття катастрофи. І гадаю не лише в мене.
Знаючи що з семи ігор з албанцями ми лише одну зіграли внічию (в 2005 році на стадіоні Метеор в Дніпрі), а за часів Шевченко спокійно їх громили, то майже всю суботу гнав від себе цю тривогу. Але це трикляте відчуття не відпускало не на мить і ще більше загострилось десь з 10 хвилини гри.
Так, албанці не дарунок, але ж вони й не італійці з німцями, і тим більше - не іспанці з французами. Це команда 66 –го місця в рейтингу ФІФА. Що тут здавалось неясним? Тому й хотілось побачити хоча б половину, та згоден і на четверть, того, що ми всі побачили в двобоях португальців з хорватами і французів з італійцями. Хотілось, дуже хотілось. Та побачили лише незугарний канкан мужиків, які ж до того півночі бились в пологах , а іншу половину розвантажували вагон з цементом.
Ну скажіть мені, чому, коли пропускали другий гол, правий вінгер Асані один - однісінький, як лимонадний ковбой Джо, знаходився в нашій штрафній, а його колега по цьому флангу, старанний Кабаєв, плівся, чіпляючись ногу за ногу, начебто за мить до цього носив разом з Леніним шпали, щоб допомагти Павці Корчагіну будувати ту нині знамениту вузькоколійку. Чому?
Чому впевнений в собі і цікавий всім клубам світу наш опорник Бражко без вагань віддає м’яча супернику, що призвело до відважного сейву Трубіна, кутового і першому голу, коли м’яч відскочив знову ж таки від Володимира до Ісмаїлі, який, мабуть, і в маренні не чекав такого дарунка.
Невпевненість в собі прозирала у наших гравців всю гру. І згадуючи невпевнене обличчя нашого тренера питання звідкіля вона взялась – не виникало. Жодний, жодний гравець не зіграв не то що на межі своїх можливостей, а навіть не зіграв на половину своїх можливостей.
Ну як міг зіграти краще Ярмоленко, що вийшов на заміну, який за 18 хвилин лише 6 раз торкнувся мяча, віддавши п’ять незрозумілих передач, а Ванат, який вийшов на поле забивати - рятувати ситуацію майже одночасно з Ярмоленко, торкнувся м’яча тільки чотири рази, зумівши віддати один пас і тричі втрачав це шкіряне диво.
Після гри Ребров приголомшив, що «…ми грали проти дуже сильного суперника. Албанці грамотно й організовано оборонялися, важко було знайти простір». Друзі, якщо вже і албанці для нас дуже сильний суперник, то який же тоді по якості суперник, наприклад, хоча б Португалія, яку за часів Шевченко ми обігрували? Космічний?
Крім того, в футболі, простір не шукають, а створюють. Цю аксіому повинен знати не тільки тренер дитячих команд, а і тренер збірної команди країни.
У Реброва знову, як звично, за вчорашню ганьбу (а це була саме ганьба - правду нікуди діти) винні гравці. «Я зараз передивився й не розумію, як можна на такому рівні так оборонятися».
Так то воно так, але я не розумію, чому Ребров не розуміє цього, бо він повинен розуміти. І він також повинен розуміти і знати як поставити гру в атаці саме з тими гравцями, яких він же сам вибрав (не підсунули ж йому, як в уціненій комісіонці). Мені здається, що саме тому, що наша команда грала, як грає звично у Реброва, то навіть албанці вже розуміли як гуляти проти неї і як заставити помилятись гравців, які ж до того грають на межі зриву від накачок ССР.
Мені здається, що невміння і небажання Реброва взяти на себе відповідальність за невдачі визивають розбрат в колективі і стійке відчуття невпевненості. Можливо помиляюсь. Можливо винні Бражко, Судаков, Яремчук і всі інші, які не вміють поставити правильно ногу чи підставити голову і зрозуміти, нарешті блискучі ідеї нашого коуча.
Можливо. Але якщо в більшості ігор, які велись під керівництвом нинішнього тренерського штабу, українці забивали голи не після підготовлених позиційних атак, а за рахунок контратак і помилок суперників (наприклад, помилка воротаря албанців, який в інших 100 випадках, удар Коноплі відіб’э з закритими очима), то я б ставив питання в першу чергу до тренера, а не до гравців. Але чомусь не вірю, що наш наставник почне шукати причину невдач в собі. Ну, не вірю я…
З повагою,
Скіф.
учетная запись этого пользователя была удалена
Наступні ігри або підтвердять це або спростують.
Невже Ви особисто вірите, що це був геній Реброва?!
Ребров до цих результатів причетний лише тим, що перебував у посаді головного тренера, не більше.
У Реброва завжди були "карманні" сірі кардинали. В Динамо - Рауль Ріанчо, В Ференцвароші і Аль-Айні - Унай Мельгоса.
І чи не викликає у Вас підозру той факт, що в після того, як Ріанчо покинув Динамо, Ребров провалив свій останній сезон в ДК?
Зараз Ребров працює у збірній без Мельгоси (який, до речі, покзує стовідсотковий результат з молодіжкою), і що ми бачимо? Де феномен Реброва?
Ви реально думаєте що Ребров посадив Мельгосу в молодіжку, і той не працює з ним в головній команді... Це смішно.
Напевне, із цієї причини Мельгоса був направлений у молодіжку для підготовки гравців до Національної команди. Проте, я сумніваюсь, що він напряму працює із Ребровим.
У своєму коменті я лише зауважив, що не треба переоцінювати роль Реброва, як ідейного лідера. Ніякий він не лідер, а лише самовпевнений бездарний тренер, якому "нашепотіли" на вухо про його геніальність.
Ще б позбутися отих метафор із леніним, павкою корчагіним, лимонадним джо тощо - було би просто супер!
учетная запись этого пользователя была удалена
Бражко вообще непонятно, что делал на поле. Но ведь тоже самое можно сказать и про Шапаренко с Судаковым - оба запомнились аж одним разумным действием на каждого за весь матч. А Яремчук что полезного сделал ? Да и Цыганков тоже недалеко от них ушел.
Когда говорите про 1-й гол, то начинать надо с потери мяча Бражко, потом угловой, потом Конопля выносит мяч по центру (это глупость высшего разряда) !!!!, который попадает в Бражко и игрок с которым играл Матвиенко завершает.
2-й гол, Цыганков совсем теряет своего игрока, прессингуя в центре. Его совсем не страхует этот же Бражко и соответственно Конопля остаётся один против двоих, а дальше Забарный между ног, ни Матвиенко, ни Бражко, ни Миколенко не видят игрока на ударной позиции - все побежали во вратарскую, да и Шапаренко далеко отстал и не сильно пытался догнать.
Но даже не эти голы главное - главное то, как мы играли весь 1-й тайм, мы контролировали мяч, а моменты создавали албанцы. У нас не было ни желания, ни фантазии, ни умения сотворить хоть что-то. После 2-го гола появилось немного желания, но умения и фантазии не было.
Это не сборная Украины, это - сборище......
Единственное что меня сегодня радует, что нашу страну олицетворяют не вот эти футболисты. И защищают ее отнюдь не эти футболисты, а настоящие герои. И возглавляет этих героев не такой руководитель, как Ребров.
Во 2м голе Бражко не страховал Цыганкова, а Кабаев не вернулся в оборону на своем фланге. Опять же тактический блекаут.
В принципе согласен с Вами по 2-му голу, не вернулся не только Кабаев, но и Шапаренко, а бьющего должен был держать один из группы (по порядку) Матвиенко, Бражко, Миколенко, Шапаренко - по факту ни один.
Питання де вони грають в топ. У нас була збірна де драли півфіналісти ЛЧ, а не клубів яким до цього як до неба.
ПС лучший бомбардир испанцкого чемпа - это серьезно. Но Реброву надо было его использовать, как в Жироне, для чего нужны быстрые агрессивные фланги. А со стерильным футболом во владение он бесполезен.
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
А в группе ЛН не заметили чехов со словаками.