Перший гол
Спочатку не збирався розбирати перший гол взагалі. Ну типу індивідуальна технічна помилка Шапаренка, що тут ще розбирати. Але подивився епізод повністю і добіг висновку, що сенс передивитися епізод повністю, все ж, є, адже концентруючись на помилці Шапаренка, ми ігноруємо недосконалості структури, які надали можливість м'ячу опинитися в ту секунду і в тому місці.
Як це часто буває, корінь проблеми веде нас до пресингу, який мав протидіяти позиційній атаці чехів. Тут у нас середній блок, 4-1-4-1 з баражуючим Степаненком у якості першої з одиничок та Ванатом у якості другої. Степаненко перемикається між інсайдами чехів (ні, не Співаковського і Вацка, а півзахисниками, що відкриваються в середині блоку – Шульцем і Червом та іноді крайніми захисники як Зелений в цьому епізоді) в залежності від флангу, на якому володіє м'ячем суперник. Наші інсайди (Шапаренко та Зінченко) являють собою другу хвилю пресингу і зближуються, коли треба перекрити простір за спиною першої лінії (Ваната).
У даному епізоді ми бачимо, як ліворуч це виконує Шапаренко, коли потрібно зустріти Соучека.
У цей момент Шульца тримає Степаненко. Далі суперник транзитом через голкіпера переводить м'яч на протилежний фланг.
Ванат попереду один, захисники Чехії розташовуються широко, тож добігти від одного до іншого для нього проблематично, тому це якраз ситуація, коли висуватися має другий інсайд – Зінченко, рухаючись тією траєкторією, яка закриватиме можливість пасу на гравця, якого йому треба покинути, щоб зустріти Крейчі. І так, залишати "свого" гравця інколи потрібно, не завжди і не усюди твоя команда має рівність або, тим паче, чисельну перевагу, тож нормальним є обставини, коли гравцю потрібно і зустрічати, і у цей самий момент піклуватися про те, щоб опонент за спиною не отримав м'яч. Без багатозадачності у футболі ніяк.
До цього можливого зближення Зінченка з Крейчі підготувався Степаненко – він вже вирушає ближче до Черва, щоб мати кращі шанси, якщо передача таки пройде крізь Зінченка, а Шульца, який фрагментом раніше перекривався Степаненком, тепер бере на себе хтось із ЦЗ, підіймаючись трохи вище. Але Зінченко не наважується на цей рух і залишається із Червом, дозволяючи Крейчі виконати довгу діагональ на правий фланг.
Якщо звести все до конкретної тези, то впродовж одного епізоду ви бачите майже ідентичні ситуації на двох флангах і різну реакцію на це гравців, які мають виконувати, скоріше за все, ідентичні дії. Але Шапаренко це робить, а Зінченко – ні. І загалом шокував показаним рівнем гри впродовж матчу, але ок, це вже виходить за межі епізоду, який розбираємо. Тут можна апелювати, що точка, у якій володів м'ячем гравець, на якого висунувся Шапаренко, була вищою за ту, у якій прийняв м'яч Крейчі, тобто, можливо, це ще не та зона, у якій має створювати тиск центральний хав, але ж ні, навіть сам Зінченко зустрічав суперників десь на тій самій позначці.
Ще одна помилка, яка спричинила подальші події – Мудрик не контролює спину і пізно реагує на відкривання Цоуфала, адже саме вінгер працює по крайньому захиснику, а крайній захисник – по вінгеру, тож коли Цоуфал пасуватиме Черному, по ньому мав би грати Миколенко, а не Шапаренко.
Шапа там опинився якраз через те, що Миколенко був змушений працювати по гравцю, з яким мав грати Мудрик, і опустився, щоб компенсувати цю зону. Але виконав це так, що може краще і не треба було.
Далі вже працюємо з даністю і дивимось, що можна було зробити після того, як вже відбулося те, що відбулося. Черний має простір і робить замах, аби завдати удару. У таких ситуаціях захисники максимально зближується, діючи за принципом голкіпера, який звужує перед нападником кут обстрілу. Єдиний, хто в епізоді це виконує – Шапаренко, але його шанси перекрити центральну вісь від ноги Черного до воріт – мізерні. В той самий час Забарний та особливо Матвієнко не зближуються із вінгером збірної Чехії, зате красиво тримають руки за спиною та просто стоять на місці. Ось цей момент із бездіяльністю дуже обурює.
Ну і меншою мірою, але Тимчика теж відзначаємо. Хоча може і не меншою, бо так, Шульц відкривався у внутрішній коридор і все одно був би ближчим до м'яча, ніж Олександр, проте він зупинився, ймовірно, бажаючи не порушити лінію офсайду, але відверто не допрацював, тож, як бачите, цей гол виник далеко не тільки через персональну помилку одного гравця, відповідальність за нього несе щонайменше 6 футболістів команди, дії яких мали бути значно кращими.
Другий гол
По-перше, є питання до підготовки команди до ауту. Так, чехи добре заплутували гравців української збірної своїми переміщеннями, але як стала можливою ситуація, за якої трьом нашим футболістам знадобилася допомога ще й Ваната проти двох чехів, які робили відкривання під аут? І в результаті сам Ванат опинився у 20 метрах від розігруючого Цоуфала, на якого мав би чинити тиск у першій лінії.
Як наслідок – чех притягує м'яч через центр та віддає передачу праворуч, знову ж, Черному, якого знову не зустрічає Мудрик.
Але цього разу це зумовлено не його неуважністю, а вже тактичним моментом. Мудрику довелося тут до останнього залишатися ближче до центру, адже гравець збірної Чехії, що знаходився у 14-й зоні, був ніким не прикритий, доки лінія нашого захисту налічувала аж сім гравців у лінію, у яких не було ніякої потреби – чехи не навантажувати нашу оборону навіть близькою кількістю гравців.
Відверто кажучи, захист не встиг перебудуватися і перейти на свої рубежі. Ну от що забули Степаненко і Шапаренко в останній лінії? Натомість Шульц стояв самісінький перед штрафною, притягуючи увагу Мудрика (плюс Михайло там був потрібен, щоб підстрахувати у разі успішного проходження Ярмоленка Цоуфалом).
І вже після цієї низки подій м'яч отримує Черний, який без спротиву і подає до штрафної. І ось тут вже потрібна шістка у штрафній, адже Чехія атакує одразу п'ятьма гравцями.
Але якби ця шістка не стояла із самого початку у штрафній – скоріше за все вона би там і не знадобилася, адже тоді би Шульц не сковував Мудрика, Мудрик закрив би (але це не точно) Черного, і той би не виконав подачу. Але сталося так, як сталося. Тому знову працюємо з тим, що маємо і дивимося, чи можна було щось із цим зробити.
Далі відбувається щось із чимось. Забарний з двох спроб не вибиває м'яч зі штрафної. І це фактично друга його участь у двох пропущених голах. Тим дивніше, що у випадку з ним дистанцію матчу ставлять вище, ніж його участь у ключових епізодах, бо зазвичай у нас звикли навпаки ігнорувати те, що гравець вправно робить вподовж матчу, але помічають, тільки-но він помилиться у гольовій ситуації.
Тут відверто його хиба, але Степаненко підтримав товариша і теж вибив не найкращим чином – у зону перед штрафною – ключову зону для підбирання, яку всі завжди навантажують в першу чергу. Певною мірою можна сказати, що Степаненку тут могли заважати Тимчик і Матвієнко, які разом із ним пішли на м'яч. Але Степаненко тут мав найкращі умови, аби позбутися м'яча, обрав хорошу дистанцію для стрибка, тож партнери мали надати йому дорогу.
Також не можна не відзначити, що Ярмоленко та Шапаренко хоч і знаходилися у зоні ймовірного підбирання, але нерівномірно покривали цей простір, і коли довелося вступати у боротьбу, мали не найкращі для цього позиції. Уявіть, що Ярмоленко та Шапаренко стоять не по вертикалі, а горизонтально розташовуються одне до одного, як зазвичай і розставляють гравців при кутових, наприклад. У такому разі Шульц наврядчи би зміг прийняти м'яч та пробити по ньому.
Третій гол
Ви знаєте, Я не дуже хочу багато говорити про це взяття воріт із простої причини – Я просто не вважаю, що це пенальті. Є фактори, які трактуються на користь порушення правил – рука не у природньому становищі, вона займає додатковий простір та не є опорою для гравця, рука не рухається від м'яча, тобто футболіст не намагається її сховати. Але в той самий час є інший фактор, який, на мою думку, ж пріоритетнішим – м'яч змінив траєкторію свого польоту буквально у 30 см до руки Матвієнка. Як навіть теоретично можна встигнути прибрати руку? І при цьому не втомлюсь наводити у якості прикладу епізод із Кукурельєю, коли іспанець мав метрів 5, аби прибрати руки, але не зробив цього. І при цьому не був покараний, а колишній кацапський голова суддівського корпусу розетті розповідав, що все ок, це не пенальті. Тож чому Я маю погоджуватись із тим, що тут пенальті? Вкотре можемо запевняємось, що правила та критерії для пенальті у футболі створені так, аби будь-яке суддівське рішення можна було одночасно як виправдати, так і назвати помилкою.
Проте Я не хочу, щоб мій блог перетворювався на місце для обговорення суддівських рішень, розводити зраду мені не цікаво, бо це найлегше. Краще дам власну оцінку діям Матвієнка у цьому епізоді. Чи можна його назвати тут винним? Так, але більшою мірою навіть не через руку. А через те, що до неї призвело.
Микола веде єдиноборство з Крейчі, притримує його рукою – якраз тією, у яку влучить м'яч. Але його ноги не були готові до стрибка, знаходилися паралельно одна одній під гострим кутом одночасно з нахилом корпусу, тож нормально відштовхнутися від землі та вистрибнути з такого положення вкрай важко.
Частково і через це він не міг прибрати руку з Крейчі – він спочатку таким чином отримував тактильний контакт, а потiм вже на нього трохи спирався за рахунок неї, це дозволяло йому втримувати баланс. В результаті Крейчі виграв це єдиноборство, та за великим рахунком, і матч для збірної Чехії саме одним цим епізодом
Дякую за увагу. У моєму телеграмi ви можете знайти бiльше подiбних розборiв, а якщо слiдкуватимете за моїми роботами на YouTube - матимете змогу ще й iнколи дивитись їх у вiдео виглядi
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 26
Загрузка комментариев
