Загнаний коней пристрілюють?

Дивився вчора гру киян з Кривбасом і згадася фільм Сідні Поллака 1969 року «They Shoot Horses, Don't They?» ( у нас йшов під назвою «Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»).

До чого я? На киян, особливо, в другому таймі було тяжко і болісно дивитись. Їх загнали, як ті танцюючі пари в фільмі Поллака.

В минулому сезоні на 6 жовтня кияни під орудою вічно молодого Луческу зіграли 12 офіційних ігор ( сім в чемпіонаті УПЛ, одну на Кубок України, яку програли Оболоні, і чотири ігри в кваліфікаційних іграх Ліги Конференцій, в груповий етап якої не зуміли пробитись). Крім того, вони перенесли три ігри в чемпіонаті України.

Нині, також на 6 жовтня кияни вже під керівництвом Шовковського зіграли 16 офіційних ігор: вісім на першість УПЛ, шість кваліфікаційних ігор Ліги Чемпіонів та дві гри в Лізі Європи. Крім того, одна гра в чемпіонаті України перенесена.

Таким чином, в цьому році за такий же період як і в минулому році зіграли на чотири гри більше.

Чому?

Та дуже просто. Ми на свою голову кваліфікаційні ігри Ліги Чемпіонів почали грати не з третього кваліфраунда, як в минулому році, а з другого (плюс дві гри), і в тому сезоні Динамо, не вийшло в Лігу Конференцій, а в цьому грає в Лізі Європи (також плюс дві гри).
До речі, як бачите киянам виходять боком наші радощі поразкам Щахтаря: нині Динамо кваліфігри починаємо грати з другого раунду (слава богу, що не з першого, а до цього вже недалеко, на жаль).

Тобто графік ігор минулого року і нинішнього на даний момент не змінився, але невдалі результати минулих євроматчів, а також наша участь в ЛЄ і призвели до того, що кияни зіграли на чотири ігри більше, ніж минулому році

Якщо це ясно нам, то мабуть було ясно і менеджменту Динамо ще до початку сезону. Тому коли ти добрий і вправний менеджер, то для мінімалізації можливих негативних наслідків необхідно було готуватись заздалегідь.

І з одного боку здавалось що дещо зробили. Наприклад, підписали декілька непоганих гравців, збільшивши глибину складу. Але з іншої сторони, повний провал в логістиці. З якого бодуна вибрали своїм домашнім стадіоном арену в Гамбурзі, куди і добиратись далеко і відвідування невелике?

В минулому році грали, наприклад, в недалекому Бухаресті. Невже не змогли домовитись і далі там грати, чи, наприклад грати в Кишиневі куди і добиратись недалеко і відвідуваність була б захмарною? Та й поляки, чи чехи не відмовились би прийняти динамівців. Ні, давай їм бренд, а що добиратись до того бренду 19 годин, то вже не їх справа. І навіть Вівчаренко, який не грав з Хоффенхаймом, після гри з Кривбасом заявляє, що «Наслідки важкої дороги відчули в другому таймі. Ноги налилися…».

Що ж загнаних коней пристрілюють… І посипались: Бражко, Ярмоленко, Себальос, Піхальонок… До речі хто знає, що з Ярмоленко. Так він вчора виглядав блідою тінню самого себе, але ж грав, візуально не було видно, що кеп збірної України травмувався. Всі ми пораділи за нього, коли прочитали, що Ребров начебто все ж таки позвав Андрія в збірну. Але сьогодні раптом читаємо, що в зв’язку травмою Ярмоленко в збірну довикликаний Назаренко. Дива та й годі: туман яром, туман долиною…

А саму гру з Кривбасом, як і гру з Хоффенхаймом, і розбирати не хочеться, бо гри не було. Те що ми бачили з дуже великою натяжкою можна назвати футболом: і в виконанні Динамо, і в виконання Кривбаса.

Так було декілька сплесків, чудових і видовищних (наприклад, діагональний удар Герреро правою в дев’ятку). Був абсолютно лівий, чи абсолютно правий пенальті (не знаю, який), але якщо б такий одинадцятиметровий призначили в ворота Динамо, то ми б кричали весь Хрещатик про всесвітню змову арбітрів, масонів, талібів і ООН.

Але в більшості часу нудьга нудьгою заправляла. Одні, Динамо, не могли, а інші Кривбас, не вміли.

І знову ж підтвердилось, що Динамо на цей час не має гідної глибини складу. Брагару постійно перетримує м’яча.

Виглядає корисним Рубчинський і вчора, на мій погляд був кращим в грі, але він все - таки не Шапаренко, навіть не нинішній Шапаренко, який, на жаль, втратив свій лоск минулого сезону. Та й тих майже магічних взаємин з Буяльським, як Микола, він не має.

Піхальонок дуже добрий гравець, та на жаль абсолютно іншого штибу, ніж нині потрібен Динамо, бо має з Бражко має однаковий профайл, а комусь з них потрібно грати не тільки попереду, а і в глибині і страхувати один одного, Але саме цього, особливо в іграх в сильним суперником, абсолютно не видно.

Тому, як мені здається, і стали награвати Михайленка, для того, щоб розгрузити Бражка (в першу чергу) від чорної роботи, щоб він таскав рояль, на якому буде грати Бражко. Саме Бражко і грав на тому роялі в грі з Хоффенхаймой. Поганенько, плохенько, але грав: з восьми ударів Динамо по воротам чотири наніс опорник Бражко. А Михайленко, хоч і досить незграбно, не весело, але тягав той рояль «Україна» між крутими німцями. Та й вчора Михайленко досить таки пристойно зіграв, з позицією не помилявся, тільки ось втрат м’яча, на мій погляд, було багатенько.

Мабуть все.

З повагою,
Скіф!