Спостерігаючи за українським класичним

«У нього немає соціальних мереж, немає татуювань, щоб йому було легше здавати кров, немає дорогих машин, він жив у студентському гуртожитку, заробляючи 120 тисяч на тиждень, жертвує 1/4 своєї зарплати на благодійність і купив уживаний Vauxhall Corsa у бабусі.»

Ця цитата взята з Твіттер, який тепер Х, і не про Ярмоленко, не про Шапаренко з Ванатом, не про Судакова з Зубковим і Криськівим, а про володаря Золотого м’яча Родрі.

Вважаю, що вибір Франс Футбол об’єктивно справедливим.

Але я не про це. Про ель- класико українського розливу. Відразу скажу, що воно мені хоч і сподобалось, але я, все ж таки і чесне слово, чекав більшого. Якщо бути об’єктивним, то крім бурхливої напруги, що здавалось виб’є всі запобіжники, крім майже детективного сюжету, самого футболу ми побачили мінімум. До речі, як майже завжди в українському класичному. Тільки на цей раз команди помінялись ролями: до цієї гри роль циркового Рижого грало в останні роки Динамо, а в неділю – вже Шахтар. Та від переміни місць, як знають навіть першокласники, сума не змінюється.

Декілька висновків.

Тренерський досвід щодо ігор в вищих дивізіонах у обох коучів майже однаковий.

Пушич був призначений вперше головним тренером команди вищої ліги, а саме Шахтаря, 24 жовтня 2023 року (він до цього декілька ігор в 2018 р. був тимчасовим тренером Твенте і успішно опустив його з вищої ліги в першу.) Але Пушич має деякий досвід, будучи більше 10 років асистентом головного тренера в різних клубах.

Шовковський був призначений головним тренером Динамо 6 листопада 2023 р., через 18 днів після Пушича, а до цього він в декількох матчах виконував обов’язки головного тренера через хворобу Луческу.

Та тренер Динамо може дати значну фору Пучишу як гравець. Тільки за Динамо в УПЛ він зіграв 426 ігор, в єврокубках – 114 гри і в збірній 92 рази виходив на поле. До того ж давайте згадаємо, що Шовковський завжди по своєму впертому характеру Козерога завжди був лідером як на поля, так і за його межами.

А у Пушича немає жодної гри в вищих дивізіонах, лише 6 ігор на професійному рівні в третій лізі Бєльгії, а вся інша кар’єра - ігри за аматорів. Тому, на мою думку боснієць, хоч він по зодіаку і Лев, немає ніякого досвіду спілкування, а тим більше керування зірковими гравцями, які ж до того вважають себе талантами рівними 100 млн. євро.

І що з того. Що ми бачимо.

Ми бачимо прагматичний футбол від Шовковського і спроби грати в видовищний, чи як колись говорив Малофєєв – щирий, футбол від Пушича. Але, якщо чесно, то доки не виходить ні в одного, ні в іншого.

Шовковський швидше футбольний менеджер. Він намагається вибудовувати гру через організаційні моменти. Тому тут і постійна ротація, і вибір пріоритетів, і вибір стратегії гри. Але на жаль ми не бачимо нічого нового в тактиці гри Динамо з Шовковським. Ми ж зарані знаємо, що якщо Динамо грає з сильним суперником, то воно буде завжди грати від захисту довгими передачами на вільне місце, якщо ж грає проти менш вправної команди, то намагається фізично її переграти. Але саме грати від захисту Динамо проти сильних команд наш клуб до сих пір не навчився, тому поразки за поразками. А ось перемагати більш слабкі команди Динамо вже вміє і бере своє. Будувати ж позиційну атаку Динамо не вміло і не вміє. І не знаю чи зможе колись.

Тому гра проти Шахтаря для мене була саме в цьому плані: чи зможе Динамо вистояти проти Шахтаря, у якого на лобі було написано: «атака».

Щодо Пушича, то його завданням від власника було грати в видовищний футбол. Саме це пан Маріно і намагається робити як в ЛЧ, так і дома. «Приказано метать и я мечу», - як співав колись класик-бард. Так то воно так, але грати в здавалось би атакуючий футбол, і перемагати сильні і посередні команди, що стали в глухий захист Шахтар ще не навчився. Ну а якщо суперник намагається грати з гірниками з відкритим забралом, як легендарні середньовічні рицарі – тоді Пісня пісень Соломона, тоді все ОК. А все інше суєта суєт і четверте місце в турнірній таблиці.

Тобто Шахтар, на мою думку, не вміє грати через силу, зі скрипом, на останньому подиху, не вміє і не хоче вчитись. Тому, що власник наказав «метать».

І Пучиш «мечет». Його Шахтар кинувся атакувати Динамо без розвідки, стрімголов, начебто спікірував яструб на хом’ячка. Але Динамо ж не хом’ячок. І не злякалось. Незважаючи на активність, незважаючи на вперте бажання Шахтаря забити гол, толку від тої біготні було обмаль. В першому таймі лише один удар Зубкова в поперечку. Гірники, як мені здається, в першій половині не награв навіть на один гол.

Не скажу, що гол, який Шахтар забив по перерві був незаслуженим. Він був заслужений, але народився з хаотичного тиску, з броунівського льоту м’яча по відскокам. Далі б Шахтарю, як класній команді, взяти паузу, подивитись, що буде робити Динамо, але ж Шахтар не навчений цьому, піддавшись пристрастям, очманіло кинувся добивати Динамо. Але Пушич, навіть в меншості, випускає замість Сікана таранного вайлуватого нині нападника Траоре, який може поштовхатись і щось зробити в карному майданчику, але в іншій частині поля, він –нуль.

Видалення Криськіва також з цієї опери під назвою «приказано метать и я мечу». Через мить, на холодну голову опорник Шахтаря не скаже навіщо він оскаженіло бив по ногам Біловара, бо сам цього не розуміє.

Та саме це видалення і стало точкою біфуркації в українському ель- класико.

Ніхто не скаже, ні ворожка, ні Нострадамус з Вангою і Касандрою, чим би закінчилась гра Динамо з Шахтарем в рівних складах. Але вилучення перевернуло гру. Динамо ожило.

До речі є ще один момент, який стався рівно через хвилину після видалення Криськіва. Жовта картка Андрієвського. Я не знаток арбітражу, але степінг нашого опорника на стопі Сікана , на мою думку, тягнув також на картку червоного кольору (гляньте на фото. На жаль якість погана, але все ж таки все видно). Та слава богу пронесло.

Динамо дожало Шахтар, граючи в більшості проти 9 –ти гравців (вилучений Криськів плюс неграючий, але перебуваючий на полі гірник Траоре).

Підведемо підсумки.

Спостерігаючи, за Динамо, я, поклавши руку на серце (чи ще кудись), впевнено можу стверджувати, що це Динамо саме і є Динамо Шовковського: пряме, вперте, з характером, знає, що йому потрібно, але не завжди знає, як здобути потрібне.

Шахтар Пушича – це пластилін, з якого можна і потрібно ліпити боєздатну команду. Але пластилін не має твердості, як не має твердості і характер Шахтаря. Тому, коли карта йде, Шахтар майже казковий, а ось коли потрібно зібратись і зубами виривати гру, то цього команда гірників, гравці якої, чесно кажучи не поступаються, а часто і перевершують клас киян, не вміють. І чомусь не бажають вміти.

Тому сьогодні буде цікаво подивитись як кияни будуть грати з Ворсклою, гравці якої з поверненням Максимова знову стали нагадувати голодних вовків, і чи зуміє Шахтар здолати ніяку, на жаль нині, Зорю.

З повагою,
Скіф.