Цугцванг

Вчора зранку я писав «Дайош Ференцварош», а ввечері дивися як дали. Тільки не ми, а гравці угорської команди. На жаль.

Вся суть цього матчу в цьому фото: наш тренер охопив руками вкриту капюшоном голову і нічого не хоче бачити. Я не скажу, що Динамо програло ганебно, але саме ПРОГРАЛО з запахом дитячого неочікування в пелюшках.

Казати, що Динамо не вміє грати в футбол – не скажу.
Казати, що динамівські футболісти малотехнічні і безтолкові – також не скажу.
Казати, що динамівці не настроїлись на гру – тим більше не скажу.

Динамо програло цей матч в першу чергу ментально. Я вже писав, що на мою думку, президент, а з ним і тренери, своїми накачками, вимогами будь-що-будь перемогти, заявами про відстоювання честі стягів, гідності України і гордості за ЗСУ тільки ламають хлопців, а не налагоджують їх на перемогу.

Так, відстоювати честь і гордість клубу, країни, ЗСУ звичайно і без лапок потрібно щоденно, щохвилинно, щосекундно. Але ж з холодним розумом і впраними діями. Бо в іншому разі кожний хід – цугцванг, кожна передача – цугцванг, кожний дриблінг – цугцванг і т.д.
На жаль, саме так воно і є. Вдивіться в очі гравців (не в ноги, як рекомендує шановний Зеленка) і в них Ви, шановні друзі, побачите абсолютний мінусово 273 –ох градусний ЦУГЦВАНГ.

Тому не буду стверджувати і писати, що причиною, приводом до цієї ганебної поразки були Дубінчак з Кабаєвим. Фактично то так, але…

Оце але і є головним питанням. Чому Дубінчак ніби зірвався зі всіх гальм і так агресивно пішов атакувати поза межами поля литовського угорця? Чому? Скажете, що від невміння грати і футбол, скажете , що через дурну голову? Можливо? Але я все-таки думаю, що саме тому, що йдучи в той підкат Дубінчак мав в своїй голові лише одне: програю цю дуель і влетить, як цуцику, який нашкодив.

Мені здається, що така НЕВМОТИВОВАНА агресія – це в першу чергу бажання доказати тренерам і Суркісам, що він (Дубінчак і інші) ВМОТИВОВАНИЙ на виграш будь-що, як їх накачували керівники клубу, що ментально вбилось, як присяга, в голови гравців. Ще одним доказом такої думки є те, що не вперше за таке порушення виганяють з поля киян. Пам’ятаєте фол Брагару проти гравця Лаціо в кінці вересня в першому турі ЛЄ.

До речі. А у нас за такий фол арбітри вибачають киян (згадайте хоча б степпінг Андрієвського на Сікані в недавньому класичному – тоді киянин отримав лише гірчичника).

Два слова про гру.

Якщо чесно, то мені здається, що кияни і рівних складах навряд чи б виграли цю гру.

По – перше, повний безлад в захисті. Навіть в першому таймі, коли ще були сили і за який ми хвалимо киян, наші захисники неодноразово дозволяли угорцям бити по воротам Бущана, який шість раз рятував Динамо. В першій половині не залетіло, а після перерви…. Бо будь Бущан навіть восьмируким, але залишити сухими ворота після 13-ти попадань в них практично неможливо, навіть якщо ти Куртуа з Трубіним в одному флаконі, а не Бущан.

Друге, Динамо знову вкотре програло центр поля як в першому таймі, так і тим більше в другому. На мою думку, як ми ми не хвалили Бражко, але він не опорник. Точніше, він атакуючий опорник, як і Шапаренко. Відбір м’яча, а головне передбачення наступної миті гри у Бражко, на жаль, десь посереднє. А без цих двох таланів опорник не зовсім опорник.

І третє. Ванат – це, звичайно здорово,... для декого. А Геррего – то наше все, ...знову ж для декого. Але нуль попадань в ствір воріт – то вирок і Ванату, і Герреро, і всій атаці Динамо.

Що ж «Соntra spem spero»:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Це Леся Українка.

З повагою, Скіф.