Цього літа «Динамо» знову починає свій щорічний марафон на виживання в кваліфікації Ліги чемпіонів. І формула дуже проста: з майбутніх трьох раундів виграв один — вже маєш Лігу конференцій. Виграв два — ласкаво просимо в Лігу Європи. Переміг тричі — вітаємо, ти в групі ЛЧ.
Фінансова математика — божественна:
У групі Ліги конференцій — «копійки», але стабільні.
У групі ЛЄ — вже норм: понад €4 млн плюс бонуси за результат.
А от ЛЧ — це космос: €18,6 млн лише за участь. І далі ще по €2,1 млн за кожну перемогу. Переміг пару таких «РБ Зальцбургів» — і ось ти вже не тільки футболістів можеш купити (ну або щось побудувати — але не в нас, звісно).
Але є нюанс
Грати-то треба. І тут починається класика. Хто буде «рвати жили» у кваліфікації? Бражко, Шапаренко? Чесно? Ну не буде в них мотивації «виносити» якихось словенських «Мариборів» і тд. Хоча чому - якихось? Хіба кияни вигравали хоч щось серйозне за останні 40+ років? Півфінали ЛЧ та КУЄФА - це не трофей, а спогади виключно. Відповідно, наша проблема - космічно завищена самооцінка + індивідуальні контракти лідерів на рівні клубів Іспанії та Франції.
Кадрова політика теж стабільна, як у ЖЕКу
«І для клубу треба щось зробити» — мем від Суркіса, нарівні з «потужним спеціалістом». Гравці — це виключно активи, не особистості. Цінники на ніжках. І що характерно — завжди переоцінені. Ярмоленко встиг втекти, аби пограти в Європі, Циганков — теж. А Шапаренко ризикує стати Степаненком — людиною, яка все життя «боролася» в УПЛ. Це не критика, а риторичне питання. Тарас - непоганий вибір для наслідування, але були й інші.
Може, пора щось міняти?
Продати Бражка, Шапу, Ваната — €20 млн на руках. На ці гроші можна сформувати дорослу, досвідчену команду. Подивіться на чехів, словаків — не бояться брати гравців 33+, які гризуть землю, коли бачать емблему «Юве» чи «Арсеналу». У нас — лише маринування молоді, поки вона не зникне як Лєднєв. Безумовно, важко буде затягти в Україну українців з-за кордону, тим більше сімейних, але ж є цікаві варіанти поміркувати. Ті самі Малиновський (непотрібний в Італії), Яремчук (без конкретики з майбутнім), навіть 34-річний Безус (нехай на рік) точно не будуть гіршими за пасивну молодь.
І головне питання: а чи хоче хтось щось змінювати?
Та ні. Це ж як обленерго. Працює, гроші дає. Нащо модернізувати? А раптом хтось купить за великі гроші? Все працює. Нічого не чіпай.
2. Я не казав про успіх в Єврокубках, якщо успіхом ви називаєте саме Кубок. Я казав про, хоча б, успішні виступи, а не жах на полі. Безумовно, інвестування потрібне, і дійсно потрібно інвестувати ті самі 100 лямів, але не зразу, поступово. Для Динамо на найближчі 3-5 років буде достатньо 5 разів зайти в групу Ліги чемпіонів - ось вам і ті самі 100 лямів.
Нехай навіть Динамо за вартість одного Бражка побудує 3-4 академії на Заході України, 1 в Польщі - це в "довгу" буде значно вигідніша інвестиція на майбутнє, але "бабки потрібні тут і зараз".
3. Для досягнення цілей потрібна команда з досвідом. Хто в Динамо, окрім Ярмоленка та Шапаренко, має досвід виступів на найвищому рівні? Як перебудовуватися при 0:1, як грати проти "автобуса" в обороні, як діяти проти "ноунеймів" та не недооцінити їх? Досвід - це маст хев, його в Динамо немає