Кубок європейських чемпіонів 1963/1964. Сторінки історії

Кубок європейських чемпіонів 1963/1964

Фаворити: «Реал», «Мілан», «Інтер», «Евертон», «Боруссія» Дортмунд, «Дукла» Прага, «Бенфіка»

Новий рекорд – 31 учасник (вже грали навіть кіпіріоти, а представника Союзу все ще не було). У цьому розіграші не спостерігалось явних фаворитів. Приблизно 5-6 команд могли реально розраховувати принаймі на вихід до фіналу.

1/16 фіналу

З жеребом не пощастило чемпіонам Англії та Італії. «Евертон» та «Інтер» хоча й були дебютантами турніру чемпіонів, одразу записувалися в коло претендентів. Засновник Катеначчо аргентинець Еленіо Еррера (з сім'ї андалусійських мігрантів) вже збудував свій «Великий Інтер». У нього добре виходило і в «Барселоні», але там йому все ж не вдалося виграти Кубок чемпіонів. В Мілані ж він почав використовувати «чистильщика» та покладався на надійний захист. Англійцям так і не вдалося забити бодай один гол – 0:0, 0:1. Натомість прудконогий бразилець Жаїр відзничився одним влучним ударом.

Надзвичайно гострою була дуель польського «Гурніка» та «Аустрії». Тоді команда з Забже була справжнім лідером польського футболу. Їх матчі в Хожуві збирали величезну аудиторію. Суперники обмінялись одиничними уколами і довелося грати додатковий матч. І навіть не зважаючи на те що поляки були в програшній ситуації (матч призначили на Відень), саме «Гурнік» переміг – 2:1

1/8 фіналу

Першою серед фаворитів склала зброю уже в 1/8 фіналу «Бенфіка». Погром у Дортмунді 0:5 виглядав зовсім несподіваним. Можливо позначилася відсутність Еусебіо в повторному матчі. Але ж інші «зірки» лісабонські були на полі. Схоже почало діяти «прокляття Гуттмана. Воротар «Боруссії» Тілковскі запасний кіпер збірної) описав свою гру в Лісабоні, як «один з найкращих виступів у кар'єрі».

«Гурнік» знову добре зіграв у Хожуві – 2:0 проти празької «Дукли» з Масопустом і компанією. Але в празі чехи взяли реванш – 4:1 і третій рік поспіль вийшли до чвертьфіналу!

Інші фаворити впевнено вийшли до весняної частини змагання.

1/4 фіналу

Діючий володар трофею «Мілан» за жеребом уже в ¼ зіграв з «Реалом» і як не намагався відіграти фору у три мячі так і не зумів цього зробити – 1:4 і 2:0. Враховуючи ранній виліт «Бенфіки», ця дуель була чи не вирішальною для визначення володаря трофею. Пушкаш, Ді Стефано, Хенто проти Рівери, Альтафіні та Амарілдо (ще один бразилець придбаний «Міланом», чемпіон світу 1962 року, коли він замінив по ходу турніру травмованого Пеле).

1/2 фіналу

Далі «Реал» просто не помітив «Цюріх» (швейцарцям і з сіткою щастило, і навіть монетка випала правильною стороною, коли довелося визначити переможця 1/8 фіналу з турецьким «Галатасарайєм») – 2:1 і 6:0.

Другий представник Італії «Інтер» дістався фіналу, здолавши дортмундців – 2:2 і 2:0

І ось фінал на віденському «Пратері». Героєм матчу став Сандро Маццола ( найкращий бомбардир цього розіграшу - 7 голів).

Сандро – син Валетіно Маццоли, гравця «Великого Торіно», який загинув в авіакатастрофі 1949 року. Сандро, який постійно конкурував у збірній з Ріверою, забив після удару з 20 метрів у дальню «дев'ятку», а потім ще й обікрав Сантамарію, вийшовши один на один з воротарем. Ще один гол забив Мілані - також з-за меж штрафного майданчика. Та я би ще хотів відзначити у команді Еррери Луїса Суареса (так ще до «кусюнчика» світ знав іншого Суареса).

Це був неймовірний футболіст. Саме навколо нього будувалася атака «Барселони» Еленіо Еррери. Тренер знав звісно його всі здібності і вмовив босів «Інтера» купити такого майстра. При чому в «Інтері» Суарес грав на позиції глибинного плеймейкера (Пірло 60-х), та по завершенні кар'єри неодноразово жалівся, що в 1964 році «Золотий м'яч» присудили Деннісу Лоу (одного йому виглядало замало). Адже в тому році іспанці з Суаресом ще й виграли Кубок Європи.

То ж головний клубний трофей Європи прописався в Мілані. Тільки тепер у його ""синьо-чорній" частині.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости