Герой "Пафосу", півзахисник Жажа, гол якого допоміг кіпріотам пройти "Маккабі", у 2023 році виступав за московський "торпєдо". Приїхав туди під-час повномасштабної, награв 7 матчів.
Сьогодні зранку обстріляли мій район, моїх друзів та знайомих, куточки, де я виріс.
Особисто у мене етичне (і риторичне) питання: як ви відреагували б, якби знали, що така людина полізе вам потискати руку? Як потім відмитися від такого бруду? Та чи варіант - виказати неповагу просто проігнорувавши хоча б?
Будут ли знать наши игроки о том, что он в мордоре играл? ....не известно.
Он уже там не играет, позиция его о войне не известна.
И я абсолютно уверен, что наши парни поступят правильно ))).
Глупо все это: такие границы провести невозможно. А наемные бразильцы здесь и вовсе не при чем.
До чого я? Той Жажа сприймає цю війну так само, як ми колись чеченську.
на жаль...
Тому і питання більш риторичне, скоріше не до факту, а до внутрішньої позиції клубу та футболістів, їх принципів (якщо вони є).
Що вони можуть зробити? Хоча б пояснити гравцям, як правильно реагувати, що така позиція - погана, а неповага до України страшніша за пару тисяч євро штрафу від УЄФА.
А на те, як хтось когось буде в щічки цілувати в кабінетах, вплинути важко.
Так само я не розумію оди луческу від Динамо, який тренував під-час війни зєніт, аби була змога вивести активи з окупованого Донецька...
Нет, я понимаю, что не все они выступали от имени государства Украина, но воевал осознававший себя украинцами народ.
Степана Андреевича гражданство не смущало, кстати, он вёл борьбу как украинец, несмотря на то, что родился в на тот момент Польше, затем после Акта про Злуку считался гражданином УНР, затем снова Польши (тут уже вопросы с признанием, но как-то так).
Питання стосується, в першу чергу, публічних людей, які позиціонують себе, як українців і тим самим знаходять варіанти зганьбити країну.
Wenn Sie wollen, schreibe ich auf Deutsch. Deutsch kann ich viel besser, als ukrainisch.
На жаль, чи на щастя, немає лише чорного і білого.
Я розумію Вашу огиду від факту поїздки, але, впевнений, у Вас була вагома причина НЕ відмовитися.
Я востаннє був в кацапстані у 2020 на весіллі рідної племінниці, яку виховував до 14 років. Це була вагома причина. У мене була надія, що на митниці не пропустять і я з чистим серцем повідомлю про неприїзд. пропустили.
Зараз я не шкодую, бо, можливо востаннє бачився зі своєю рідною сестрою і рідною тіткою, які, до речі. народилися на Рівненщині...
До речі, племінниця з чоловіком через тиждень після початку війни покинули пуйлостан.
Племінниці - повага!
ну, вона точно знає, ЯКІ з нас нацисти.
Сестра з тіткою теж плачуть в розмовах, але вік і осідлість не дають можливості все кинути і їхати в Європу.
До речі, один мій хороший знайомий, киянин за народженням, в 2021 подав документи на українське громадянство. Останні півроку жили з жінкою в Києві у його батьків. Йому призначили в овірі (чи як воно тепер називається ) зустріч на 24 лютого!!!
Самі розумієте, яка була реакція на його дзвінок...
Що далі - не знаю.
Если Вы помните, то первый матч с кацапами был в Киеве. И тогда наши запустили рекламу с громким рефреном- "Пацани! Та ми їм настукаємо!", которая лилась на всех тв-каналах и ФМ-радио так часто, что переключая каналы это можно было слышать безостановочно. (Кстати, наши ТВ-каналы вполне можно было в свинособакии смотреть по спутнику)
Ну, настукали, Слава Богу.
Сильно- возле Лыбидской, чуть меньше- возле Владимирского собора. Может, ещё где, просто я не знаю.
Поэтому чего-то подобного от кацапов ожидалось.