Ну що ж! Нарешті сталось! Аж три наші команди (з чотирьох) здолали майже нездоланний для багатьох наших команд 2-ий кваліфікаційний раунд своїх Ліг. Такого ніколи не було і ось…Нарешті.
Фанфари… Чепчики…Салюти… Мрії поета…
Наші патриції зіграли як патриції. Якщо Динамо одним мізинцем лівої ноги без емоцій і розсудливо розрулили собі дорогу до кіпріотів, то гірники зробили це і емоційно, і ефектно, і просто блискуче.
Шовковського устами Кварцяного вже нарекли тренером №1, що вийшов з воротарів (Семен Альтман з Євгеном Лемешко , а тим більше «Маг» Гуталс з Дзоффом і Лопетегі палять Приму і тяжко зітхають). Пану Віталію видніше. Що ж глянемо як з пафосом чи без нього здолаємо Пафос з Кіпру, команди якого вже звикли бити наші рідні українські клуби (навіть киян - пам’ятаєте АЕК з Ларнаки, який виявився пару років тому не зубам ні киянам з Луческу, ні, тим паче, дніпровцям №1 з Кучером).
Кияни, навіть без своїх легенд Ярмоленко з Буяльським, дуже сподобались в першому таймі. Ожив після весняної сплячки Шапаренко, який, здається був скрізь і видав два асиста. Єдине, що не сподобалось в грі Миколи – це його емоційність, що може довести хлопця до футбольного цугундера. Отямився (чи надовго?) Бражко. Михавко нарешті стає не лише стовпом захисту, а і вміло підключається до атак.
Та багато чого і багато хто сподобався… Але лише в першому таймі. В другому таймі Динамо здається забило на креатив і вирішили, що хай воно котиться куди докотиться. Кияни кинули грати і в другій половині гри зуміли нанести лише три удари по воротам ( в першому -10). Я б зрозумів, коли б так грали хоча б з Вересом чи Колосом або , навіть з Кудрівкою, але це ж все таки Мальта… Мальта, друзі, а не Барселона. Наприклад, тому ж Пономаренко потрібно рвати і метати, щоб застовпити собі місце в основі, а ми його бачили лише коли він стояв на кромці поля, чекаючи виходу на заміну. А потім кудись зник. Супряга і то зіграв на голову краще.
А ось Шахтар здивував. Давно не бачив такої свіжої і до того ж осмисленної гри гірників. Такій Шахті, як виявляється, навіть супергеній нинішнього покоління футболістів Жора Судаков не потрібен. Буду з цікавістю спостерігати дуель команди півзахстника Турана проти команди голкіпера Шовковського.
Полісся… Слава богу, що виграло. Але гра, особливо в першому таймі була бридкою, як тепле пиво в літню спеку. Спостерігати цю гру і вболівати за поліщуків могли лише мазохісти, або під грамів 250…300 добрячого самогону, бо ні казьонка, ні, тим більше, благородні віски до цієї гри не йшли. Це не був ні Ротаньстайл, ні Амадстайл – це була катастрофа. І слава богу, що дюраселей андоррцям вистачило лише хвилин на 60. Перехрестились і забули. Подивимось як Ротань подалі буде намагатись обіграти угорців.
Гру Олександрії не бачив. На Київстар ТБ не підписаний,а піратські канали були заблоковані. Але три вилучення – це вже Шось чи Щось, чи самогубство.
А сьогодні починається черговий сезон УПЛ. Що ж, з богом (Ісусом, Аллахом, Ієговою, Буддою, Шивою, Перуном і Даждьбогом, Зевсом і Юпітером, Дівою Марією Христос і Юноною, і так далі)!
Хочеться видовища і перемог, бо ми всі, навіть змучені нарзаном жіночого футболу на першості Європи, знудьгувались за справжнім футболом.
З повагою,
Скіф.
Взагалі, в українсьому футболі після Реброва і Шеви на обігриш не йде ніхто!!!
Мене в минулому році мало не шокувало, коли Біловар в центрі поля фінтами проходив суперника кілька разів.
А у нападі - ФСЬО!!! Лише прокинути м'яч і намагатися обігнати суперника.
Сразу вспомнилось родное "Динамо", игроки которого (практически все), если видят перед собой противника, даже не пытаются его обыграть. Они останавливаются и стараются побыстрей избавиться от мяча, посылая его ближайшему партнёру или играют назад в защиту, а то и вратарю. Такой себе, трусливый футбол.
Обратил внимание на то, что бразильцы стремятся всё время играть вперёд. Наблюдаю за Судаковым. Одна передача вперёд, три назад (в лучшем случае поперёк поля ближайшему партнёру). Примерно то же демонстрировал Очеретько. Неужели это заложено "нашей школой"?
И ещё интересный момент. Бразильцы - эмоциональные ребята, игроки настроения. На второй матч с "Бешикташем" они вышли уже не такими мотивированными (т.к. итоговый двухматчевый результат был во многом предопределён) и их игра несколько поблекла, пояаились невынужденные ошибки и небрежность. Но гол Кевина встряхнул команду, вселил уверенность и дальше "Бешикташ" уже бегал вхолостую, а "Шахтёр" мог забить ещё минимум один, а то и два. Это я к тому, что бразильцам нельзя давать играть в свою игру, в своем любимом темпе. Если они с самого начала нащупают свою командную игру, им будет очень сложно противостоять. Если же им не дать играть в свою игру, то их эмоции будут не такими радужными, появятся ошибки, которыми можно будет воспользоваться. Теперь весь вопрос состоит в том - как это сделать.
Что касается ликования (в кавычках или без них) по поводу выхода в следующий этап сразу трёх команд, то нам на четверых попалась пока только одна мало-мальски приличная команда. Остальные - откровенные слабаки.
Взагалі, в українсьому футболі після Реброва і Шеви на обігриш не йде ніхто!!!
Мене в минулому році мало не шокувало, коли Біловар в центрі поля фінтами проходив суперника кілька разів.
А у нападі - ФСЬО!!! Лише прокинути м'яч і намагатися обігнати суперника.
Мой воспитанник Саша Спивак занимался у меня с девяти лет, а по окончании десятого класса был принят в УОР (училище олимпийского резерва) - элитную Академию, конкурирующую в Донецке с Академией "Шахтёра". Как-то на выходные он приехал домой и вышел сыграть за родную команду в первенстве области. И я его не узнал ! В ситуациях, в которых раньше он, не колеблясь, устремлялся в скоростную обводку и блестяще решал атакующие задачи за счёт индивидуального мастерства, он тормозился и искал свободного партнёра. На поле был замечательный диспетчер (хотя и до отъезда он обладал прекрасными диспетчерскими качествами), но не было самобытного остро атакующего дриблёра. И такая метаморфоза произошла с ним всего за два месяца ! А сколько самородков погибло и гибнет для большого футбола по всей Украине, попадая в руки горе-тренеров ! К счастью, Сашу вскоре забрал Михаил Соколовский. Сначала продал его в Польшу, потом - в одесский "Черноморец", в составе которого Саша стал серебряным призёром чемпионата Украины. Потом в составе "Шахтёра" стал обладателем Кубка. Играл и в молодёжной сборной Украины, а при Буряке - и в национальной сборной. И дальнейшая его футбольная судьба сложилась удачно. Автор этого блога Николай Леонидович (Скиф) высоко оценивал его мастерство, ведь в один из моментов своей карьеры Саша успел поиграть и за кировоградскую "Зірку".
Я давно и последовательно пишу о том, что надо изыскивать средства, поднимать зарплаты детским тренерам, поднимать престиж, чтоб туда шли не от безысходности, и детско-юношеский футбол держался не только на энтузиастах и романтиках. Нужна продуманная система подготовки резерва.
"Так что вы предлагаете — сделать акцент на хороших западных игроков? Те, кто сидят там на скамейке запасных, нам не нужны — имя есть и больше ничего.
Есть и другой путь — приглашать молодых, талантливых игроков, из которых можно сделать хороших футболистов. Сегодня клуб находится в таком состоянии, что стратегия комплектования состава направлена на приобретение молодых, талантливых футболистов.
Такой опыт у «Динамо» есть. Когда в 1974 году я пришел в клуб, то это была команда звезд. И мне говорили: «Какое отношение вы вообще имеете к этой команде?» Да, я не готовил эту команду, я не занимался селекцией.
Я принял клуб, перед которым стояли определенные задачи — чемпионат и Кубок СССР, а также не опозориться на международной арене. Мы поставили другие цели, оценили свои возможности, подняли уровень этих футболистов. Попробовали в тактике опередить наших соперников... А дальше все шло за счет подготовки своих игроков. Ведь 1986 год — это не год случайностей, мы три-четыре сезона готовили таких футболистов, как Рац, Бессонов, Заваров, Евтушенко, два года Беланов."
То есть, у главного тренера была своя система комплектования команды. А что с комплектованием "Динамо" позднее? Приглашаются достаточно опытные игроки, но уже на закате карьеры (Велозу, Беланда, Пиварич) или мало известные, но которые должны "выстрелить" (Шкурин, Соль, Кулач). Собственный резерв не особо радует. Такое впечатление, что главное - подходящая цена. Пагубность подобного комплектования мы видим на примере того же "Бешикташа."
Если не найдётся подходящих исполнителей,... Ну, значит мы будем слабее. Других вариантов не существует (разве, что пресловутые - перебегать или задавить).
"Фраза "на голову краще" зазвичай вживається у значенні "набагато краще" або "значно краще". Вона підкреслює значну перевагу одного варіанту над іншим.
Наприклад, якщо порівнювати два продукти, і один з них "на голову краще", це означає, що він значно перевершує інший за якістю, характеристиками або іншими важливими показниками.
Також, ця фраза може вживатися для порівняння будь-яких речей, ситуацій або можливостей".
В нашому регіоні цей вислів є вживаним.
мабуть тому не розумію семантику.:-)
Ну а на рахунок висловів дуже вживаних в нашому регіоні, то за них тут чомусь банять.:-)
Як тут хтось сказав у коментах, там рахунок мав бути десь 6:6. Навіть попри те, що арбітр вилучив на 10 хвилині гравця в моменті, де порушення не було взагалі.
Якби не проходний двір в захисті, то зовсім непогана команда, яка створює купу моментів...
:-))
Завтра поїду в сусідній район.