Все втрачено крім честі?

Все втрачено крім честі? Можливо. Але швидше за все і честь згаяна.

Багато вболівальників, як і власник (господар, володар, хазяїн, тощо ) Динамо пан Суркіс, вважають, що краще грати в ЛК і вигравати, чим програвати в ЛЄ, а тим більше в Лізі Чемпіонів (щоправда пан Суркіс-джуніор афоризмував це лише про ЛЄ і ЛЧ, зато тепер Динамо буде громити "зачуханих" європейців в хуторській ЛК).

Чесне слово, ні говорити, ні писати, ні, тим більше, передивлятись гру Динамо абсолютно не хочеться. Надоїло балакати, сперечатись і любити втомлені очі… Не мазохісти ж ми. Бо вчорашня перемога абсолютно не радує. Вона, на жаль, черговий шаг до дна. Хоч в помислах для нас Динамо - це суперклуб і обов'язково повинен одною лівою обігрувати і Пафоси, і Маккабі і, навіть, Кудрівку.

Та, колеги, наше з Вами, любиме Динамо, ціленаправлено вмерло. Нинішнє Динамо - це невдалий клон того Динамо, а нинішній тренерський штаб - це випадковий комплект колишніх динамівських сердець з принципами, але без ідей.

Все почалось з нервового зриву Нещерета, який став пуляти м’яча в аут. Ці пуляння відразу ж показали, що Шовковський вирішив грати довгими лонгболами, щоб виводити на вільний простір вінгерів. Не знаю, чи це йому підказав новий польський аналітик, чи сам додумався, але позиційно зламувати захист суперника Динамо просто не вміє. Позиційна атака для Динамо – це, в кращому випадку, інтегральне обчислення для випускника дитячого садка.

На кутовому домашня заготовка киян спрацювала. І здавалось, що Динамо, нарешті, нащупало свою гру, хоч просту до ікоти, але нащупало. Але наше щасливе марення змилось десь після 30…35 хвилин, коли легені киян почали співати, навіщо мама ти їх народила, а ноги не могли включити не те що третю, а навіть другу передачу. Фізика підсіла. І визваний в збірну Михавко віддає м'яча супернику в своєму карному майданчику, Ярмоленко в черговий раз не може приборкати м’яча, а якщо й приборкає, то дуже довго думає, що з ним далі робити.

Вмер Михайленко з Герреро, Піхальонок нагадував зомбі, але зомбі все-таки більш швидкі, ніж наш фантазіст. Навіть, Пономаренко, більше нагадував не технічного футболіста, а викормленого в неволі молодого бугая.

Так можна згадати всіх. Але навіщо? Прикро, бо ще з давніх давен і до недавна фізика, фізична готовність, була основним козирем, фішкою Динамо. Нині ж і ці козирі биті. А пресинг, як такий вмер, і його можна побачити лише в мавзолеї пам`яті Динамо на Ю Тубі.

Тому після моменту в середині першого тайму у Караваєва, який до того ж, здається був створений після положення поза грою, справжніх вбивчих моментів Динамо, на відміну від Маккабі, не було.

А випадок з фенечкою Шапаренко, то четвертий постріл в скроню після другого пострілу в серце. Не розумію, чесне слово, не розумію, невже в Динамо немає професіоналів від того ж улюбленця тату салонів і до глиби Шовковського, щоб зрозуміти, що на тілі футболіста не може бути ніяких зайвих предметів. За такий непрофесіоналізм потрібно гнати в шию всіх, в тому числі і фаворита племені мумба-юмба, мовний запас яких, згідно лінгвістичній розвідці Ільфа з Петровим, складає 300 слів, зато все тіло покрите татушками.

Все… Не хочу більш писати. Заратустра не дозволяє.

Висловлю лише одну гадку, гіпотезу. Кудрівкізація нашого футболу розвивається шаленними темпами. Бо коли аматорський клуб, який за день до гри збирав кавуни на баштані, в офіційній грі на Кубок України перемагає клуб української прем’єр-ліги, що грав до того ж майже основним складом, то швидше чемпіон ще поки неіснуючої першості Ватікану вийде в ЛЧ, чим наше з Вами, колеги, любиме Динамо.

Що ж - будемо жити в ЛК...

З повагою,
Скіф.