поскольку сам великий тренер, увы, не может дать происходящему в клубе и на поле оценку, отдуваться за него придется исскуственному интеллекту.
aвтор сего блога был всего лишь статистом в роли написании этого блога: просто наблюдавший за генерацией текста ИИ на это вопрос о том, чтобы сказал нам великий тренер если бы был сейчас жив.
хочу добавить, от себя, что у цьому випадку "думки редакції (ваш покірний слуга) можуть не співпадати з поглядами автора (ШІ)". отже, починаймо!
Якби Валерій Лобановський був живий сьогодні, він, ймовірно, зосередився б на двох основних питаннях, що стосуються ситуації ФК «Динамо» (Київ): нестабільність клубу в європейських змаганнях та необхідність постійного розвитку його наукової, систематичної футбольної філософії.
Лобановський розглядав би поточний стан клубу — сильний всередині країни, але має проблеми з провідними європейськими змаганнями та сильно постраждав від війни — як систему, що потребує постійної адаптації та оптимізації, а не як трагедію.
Виходячи зі своєї відомої філософії, ось деякі моменти, які він, ймовірно, висловив би:
Команда — це система, і перемога — єдиний показник.
Лобановський був відомий тим, що відкидав концепцію «привабливого футболу» на користь ефективності та результатів.
Він би подивився на минулі нещодавні перемоги всередині країни та безпосередньо вказав би на вибуття команди з європейських змагань як на системний провал.
Його аналіз був би не емоційним, а заснованим на даних, зосереджуючись на кількісних показниках, таких як рух гравців, помилки та ефективність голів. Він би точно визначив, де система дає збій проти сильніших суперників.
Талант вторинний порівняно з колективом
Лобановський вважав, що згуртований, добре тренований склад завжди переможе команду, побудовану на індивідуальному таланті.
Він, ймовірно, розглядав би поточний склад не як сукупність окремих осіб, яких слід хвалити чи звинувачувати, а як частини машини, яка повинна безперебійно працювати разом.
Система, а не зірковий гравець, була б найважливішою частиною його оцінки. Він прагнув би «видалити те, що не є необхідним» — будь-який компонент, який не відповідає його моделі гри — і перебудувати його, щоб максимізувати потенціал колективу.
Адаптуйся або будь перевершений
Лобановський постійно шукав інновацій у футболі та розглядав гру як процес, що розвивається.
Він, ймовірно, стверджував би, що київське «Динамо» відстає від тактичної еволюції провідних європейських клубів. Він згадував би, як «тотальний футбол» 1974 року проклав шлях для майбутніх адаптацій, і що клуб повинен знайти «нову стратегію», якщо суперники знайшли протилежність їхньому стилю.
Він наголошував би на необхідності «розумної універсалізації», забезпечуючи гравцям можливість ефективно грати поза межами своєї номінальної позиції, коли цього вимагає тактична ситуація.
Зовнішнє середовище – це випробування, а не виправдання.
Навіть враховуючи триваючу війну, прагматичний та дисциплінований спосіб мислення Лобановського розглядав би складні обставини як перешкоду, яку потрібно подолати, а не як причину для занижених очікувань.
Він усвідомлював би величезний виклик гри без домашнього стадіону та з постійними потрясіннями.
Однак він очікував би від клубу та гравців максимальної дисципліни, ретельності в тренуваннях та психологічної стійкості, щоб досягти успіху, незважаючи на ці умови.
Інвестиції та розвиток – ключ до майбутнього.
Лобановський розумів, що для того, щоб конкурувати на найвищому рівні, клуб повинен реінвестувати прибуток у свою інфраструктуру та молодіжну академію.
Він схвалював би продаж гравців для фінансування розвитку клубу, але засуджував би «розпродаж команди» заради короткострокової вигоди.
Він вимагав би інвестицій у покращення умов тренувань та молодіжних команд, забезпечуючи постійний потік молодих талантів на майбутнє.
Шлях уперед вимагає оновленого бачення.
Перш за все, Лобановський наголошував би, що клуб повинен дотримуватися довгострокового, наукового бачення успіху. Як він колись сказав: «Шлях завжди залишається шляхом. Це шлях вдень, це шлях вночі і шлях на світанку». Він вимагатиме ясності, нового стратегічного підходу та поновленої відданості принципам ефективності, дисципліни та постійних інновацій.
ШI на данном этапе пока еще повторяет всякие глупости, не утруждая себя критическим отношеним к ним.
Да, ВВЛ опозиционировал свой футбол к футболу Малофеева, который последний называл «искренним».
И почему-то многие на этом основании безапелляционно утверждали, что футбол Лобановского - это бей-беги, погряз в рационализме. А нам подавай больше романтизьма.
В отличие от ШI мы просто посмотрим матчи ДК и сборной СССР Лобановского именно с точки зрения футбольной эстетики.
В моей памяти просто мгновенно всплывают 3 эпизода:
- ДК-Бавария 1975, когда Блохин совершает слаломный проход между Шварценбеком и Бекенбауэром и забивает;
- ДК-Атлетико 1986, когда забивается второй гол веером;
- Франция (с Платини) -СССР, квалификация в 1986 на парк де Пренц, 0:2, когда просто блистал Заваров.
Я не говорю о матчах в чемпе СССР, на ЧЕ-88, в КЕЧ с Шевой, Ребровым и другими.
Я думаю, многие из вас также могут привести подобные примеры.
Кстати, автор, а вы можете привести примеры очень искреннего футбола в исполнении команд, которых тренировал Малофеев ?
2. «Система, а не зірковий гравець, була б найважливішою частиною його оцінки. »
Давайте сравним, а что сейчас думают по этому поводу лучшие тренеры мира. Вот отрывок из моего более раннего поста:
«В связи с этим представляю очень интересное интервью Зинченко на канале - В гостях у Рио Фердинада:
https://www.youtube.com/watch?v=SUbCp2gic78&t=622s
На этом видео - с 07:17 мин до 09:40 мин. Фердинанд как раз спрашивает нашего игрока о его игре со смещением в центр полузащиты и Саша ему очень доходчиво рассказывает, просто на пальцах объясняет, какой смысл в этом тактическом действии.
И удивительно, но Рио не въезжает в эту схему, не понимает ее.
Правда, вывод Рио таки делает правильный, говоря, что, получается, что система выше чем игроки.
Поэтому неудивительно, что большая масса людей также, как Фердинанд, хотя и является экспертами на сайте у Шурика, также не понимает смысла этой схемы, скорее - одного из элементов тактической схемы Гвардиолы-Артеты.
Точнее, они не понимают того, что на современном этапе развития этой игры именно более организованная команда, то есть, тактически более подготовленная, у которой взаимодействия игроков и в атаке и в обороне отлажены лучше, конечно, при качественном функционале всех игроков, в результате побеждает менее организованную команду.»
То есть, получается, что современная тренерская элита является приверженцами одного из принципов этой игры (не отдавая себе в этом отчета), определенных ВВЛ и будем справедливы, кроме него также Базилевичем и Зеленцовым).
ИТОГО: на ШI надейся, но сам не плошай !
и я єто понимаю.
но в данном случае высказываюсь по поводу написанного ШІ.
Ось ця теза і підтверджує численні заяви. що Динамо не має ТРЕНЕРА.
А за блог спасибо. Было интересно узнать мнение ИИ.
Мэтр был мастером доходчиво и конкретно доносить свои мысли желающим приобщиться к "таинствам" любимого им Футбола.
Интересно, пить пиво и шо покрепче и лускать семечки тоже будут?-)))
В те времена можно было не только подбирать игроков под тактику, но и в условиях конкуренции мастерства. А не подметать, кого только ни получится: таким способом никогда не подберешь.