Ще раз про гарбузову карету

Згадалося, як же перед ЧЄ-202 почали надувати пузир: найкраще покоління збірної, профі з топ-чемпіонатів, золоті хлопчики.

Далі, як пишуть у титрах: пройшов рік.

Де воно всьо ділося? Чому провалені послідовно всі турніри, а ГТ закликає нас терпіти і надалі? А я скажу чому, хоча й не претендую на вичерпну істину.

От у нас і досі прийнято схвально сприймати, що наші кращі вихованці стрімко відвалюють за кордон. їдуть грати за чужі кольори. І аргументація знаходиться, мовляв, це ж який стрибок у карєрі, будуть грати не аби-де, а в топ-чемпіонатах. Це буде такееее підсилення збірної!

І що, сильно допоміг збірній цей відтік талантів?

А легіонерів регулярно виходить у старті по 6-7 чол. А результати - ну вже далі нікуди. З Азербайджаном нас , бачте, зсуджують, там забрали пеналь, там поставили.

Ну, на похилу вербу всі кози скачуть. Коли не можемо аутсайдеру накидати пару-трійку голів, то й суддя буде не такий. Як кажуть картярі, коли ти у грі не можеш визначити, хто тут найслабший, значить найслабший ти і є.

Тож на мою скромну думку, відтік наших футбольних талантів негативно впливає не тільки на рівень клубів УПЛ, але й на збірну країни.

Легіонери почуваються повністю відірваними від українського контексту. Вони не відчувають рідної землі під ногами. не відчувають жодної відповідальності за результат.

Україна не Хорватія, приміром. Їхня збірна може грати вдома, їхні тренери, менеджери живуть у власній країні, серед своїх співгромадян.

Де живе наш ГТ? Де живе керівник УАФ? Чи планують вони коли небудь повернутися до рідних країв?

А хто з наших легів повернувся додому?

Ярмоленко, честь йому і хвала. Ще хтось, мабуть.

А більшість чіпляються за чужину як можуть, дехто і паспорт змінює.

Думаю, тому і в збірній немає відчуття єдності, причетності до того, чим живе зараз Батьківщина.

Відповідно, і результатів гарних не очікую від колишнього "найкращого" покоління збірників, які насправді вже опинилися у гарбузовій кареті.