Градус розмов навколо можливої чи необхідної (непотрібне закреслити) заміни головного тренера збірної України підвищується з наближенням вирішального етапу участі збірної у відборі на ЧС-2026. Масла у вогонь хлюпнули і повідомлення про предметний інтерес Панатінаїкоса до персони Сергія Реброва.
Як сказав би класик, в руках у Реброва опинилася шагренєва шкіра з усіма зрозумілими наслідками.
Футбольний загал помітно поділився на два табори: колеги Реброва майже в один голос виявляють корпоративну солідарність і вважають, що він має повністю дограти увесь відбірний цикл. І лише потім слід приймати кадрові рішення. І взагалі, на думку цих профі, замінити Реброва просто ніким, кращого немає.
Інша сторона - пересічні уболівальники ( вони ж - дилетанти в очах Реброва і Ко), теж майже одноголосно, але за зміни на посаді ГТ і при тому негайно.
Ну, чекати вже недовго. 10 жовтня, о 23.45. після завершення матчу Ісландія - Україна, багато що стане зрозумілим у долі збірної України і самого ГТ.
Між тим, ніщо не заважає вже зараз, сьогодні, трохи пофантазувати і скласти свій список тренерів, які могли б замінити Реброва, коли вдарить дзвін.
Отже, моя пятірка кандидатів:
Ігор Йовічевич - найкращий претендент. З українським футболом і його реаліями, у т.ч., закуліссям, обізнаний досконально. Водночас має досвід роботи в іноземних командах і небезуспішний. Енергійний, харизматичний, жадібний до роботи. Між іншим, Стрілець за знаком Зодіаку (я трохи вірю у віщування зірок). До всього, живе у Марбельї, володіє там бізнесами. Щоправда, не знаю, це перевага чи недолік)).
Патрік ван Леувен - років 20 з перервами працює в українському футболі, не сторонній пасажир. Має зарубіжний досвід. Переживав злети і падіння, у тому числі і свавільні відставки з Шахтаря, Металіста 1925, що, думаю, лише додало амбіцій цьому досвідченому тренеру.
Англійський (італійський) тренер - їх десятки вільних від роботи на сьогодні. Якби Андрій наш Шевченко та засукав рукави, та активізував свої звязки і предметно взявся за пошуки, міг би підібрати цілком підходящу кандидатуру. Оскільки іспанський вектор розвитку футболу із зрозумілих причин не приживається у нас, варто повернутися до того, що для наших гравців звичніше - жорстка оборона, динамічна, контактна боротьба по всьому полю.
Андрій Шевченко власною персоною - не скидаю його з рахунку. Він був би точно кращим від багатьох і багатьох, справа лише в його власному бажанні. Якого, судячи з усього, поки не видно.
Міхал Пробєж - могло б бути цікаво, але, на жаль, зараз не та атмосфера загалом у відносинах між нашими двома країнами. І це може накласти свій негативний відбиток.
Для годиться. когось би із наших вітчизняних занести у список, але чомусь рука не піднялася. Навіть щодо Ротаня, щодо Лужного. Хочеться кардинальних змін.
Між іншим, збірна України одна з тих команд, яку ніколи не тренував іноземний спеціаліст. Ну, так само, як от у Франції чи Італії, але де вони і де ми.
Ксенофобія в УАФ якась існує чи це просто небажання ділитися чимось дуже дорогим?
Может там и не было таких ярких легионеров как Забарный, но был коллектив! И слепил его Олег Блохин, незаслуженно сейчас забытый.
Единственным, кто может "встряхнуть жирных котов" в сборной является Вернидуб. Если бы сейчас его поставили, могли бы еще побороться за путевку на ЧМ.
Может там и не было таких ярких легионеров как Забарный, но был коллектив! И слепил его Олег Блохин, незаслуженно сейчас забытый.
Чого добився Ребров за свою тренерську карьєру?
За мірками старої Європи - нічого.
Тренував Динамо до тих пір, поки поряд був Ріанчо. Потім результат почав погіршуватись, як і відносини із Суркісом, у якого Ребров почав вимагати якісних легіонерів.
Отримавши відмову, перебрався до Саудівської Аравії, де привів місцевий Аль-Ахлі до срібних нагород. При чому, за сезон до цього клуб взагалі був чемпіоном. То чи це досягнення?
У 2018-му перебрався до Угорщини, де тричі ставав чемпіоном країни. Досягнення? Мабудь так, якщо не зважати на декіль-ка факторів. По-перше - це був всього чемпіонат Угорщини. По-друге, і це не було секретом, Ребров спочатку мав значне фінансування від керівництва клубу.
Проте, у травні 2021 року Ребров подав у відставку через відсутність комунікації з керівництвом щодо переговорів щодо нового контракту. Він також висловив невдоволення рішеннями клубу, зокрема, щодо термінів зборів перед відпусткою, вказавши на неповагу з боку керівництва. На фоні цих подій, він зажадав збільшення оплати, і не отримавши бажаного, вирішив піти з команди.
Далі був Аль-Айн з Еміратів, де Ребров виграв чемпіонат і взяв кубок.
Враховуючи, що у всіх випадках ССР мав достатньо велику фінансову підтримку від керівництва клубів на трансфери, а також зваживши на відверто не статусні футбольні ліги, я особисто не можу вважати Реброва якимось якісним тренером.
При йьому, поряд Ребровим постійно був такий собі сірий кардинал - Унаі Мельгоса, який (як і Ріанчо в Динамо) не в останню чергу був причетний до результатів команд.
Зараз Ребров очолює збірну України, де поняття "трансфери" та "підсилення", ураховуючи рівень нашого чемпіонату, взагалі не мають значення. Тому це фактично знімає відповідальність з Реброва, як тренера, за результат.
Звісно, програвши Франції або Англіії ніхто Реброву не дорікне за це, а на випадок невдачі із Албанією або Румунією у ГТ завжди є "козир" - так війна ж в Україні, який там футбол? При цьому Ребров абсолютно забуває про той факт, що 60% команди складається з гравців, які грають за кордоном і роками вже не були в Україні.
Отак і заробляє собі на життя Ребров, тричі на рік проводячи збори, де-кілька разів засвітившись на матчах УПЛ, ніби переглядаючи новачків, замість який потім все одно виходять гравці ШД а іноді ДК. Потім зливає усі турніри і на пресконференціях витягає з карману черговий "козир" на кшталт: "у нас попереду ще багато роботи і нічого не втрачено".
То скажіть, навіщо йому "Панатінаікос", якщо там потрібно вкалувати і нести персональну відповідальність за результат?
Можливо Ребров дійсно непоганий клубний тренер! Я цього не спростовую.
Просто я написав, що його попередня робота - це не доказ його геніальності, а на рівні НАШОЇ збірної взагалі від нього ніхто цієї геніальності не вимагає! Тиха, комфортна робота для тренера без особливих амбіцій.
В Динамо не через Ріанчо результати падали (в наступних клубах він без нього справлявся і не погано). Ленс, Беланда, Велозу, Ярмоленко, Драгович - це ті хто пішли з команди а на заміну Сурки запропонували талантів з власної академіЇ. Багато ви побачили талантів такого рівня, яких випустила академія? (Циганков, Забарний, Миколенко та Ванат - це за років 15 згадав; а потрібні були тоді).
Сірі кардинали в ролі помічників мають всі поважаючі себе тренери. Іноді, ті навіть в тренерів виростають, якісних. Із прикладів: Моуріньйо, Артета, Вілаш Боаш (до речі Стів Кларк був душею Челсі за Моура, але йому ніхто, на відміну від Ріанчо, не приписує успіхи команди). А Ріанчо в самостійній кар'єрі, показав що він не головний, і не здатен ним бути. Мельгоса, до речі, був психологічним тренером - помічником, і в Іспанії і в команді Реброва, і не поганим помічником, нині тренує нашу молодіжку, про результати ми знаєм.
Не хочу ставати на сторону Реброва в питанні збірної, теж не вважаю його вдалим вибором для збірної. Але підозрюю, що якби Ребров мав громадянство,умовно, Італії чи Іспанії, його б запросили в клуб АПЛ, можливо і не топ, але запросили б. Гру він ставить командам цікаву. Не думаю що як командний тренер він слабший за, умовних, Кіта Ендрюса, Ле Брі, Фарке. Та там і Рубен Аморім нині ні про що)), але ж національність вирішує. Тому і тренуватиме Угорців, Греків, можливо Хорватів, тощо.