Вчора донька надсилала мені фото і відео зі стадіону Краковія, де був матч Україна-Азербайджан в рамках кваліфікації ЧС-2026. Хто стежить, той знає, що наші виграли 2:1.
Але хочу сказати не про футбол. Спочатку лунав гімн Азербайджану. Лунав та й усе. Потім звучав наш. Власне, всі емоційні відео були присвячені саме цій частині.
Співали усі. Співали так голосно, що зсередини трибун музичного супроводу не було чутно! Ззовні воно по-іншому звучало - не так, як коли ти на трибуні. Донька плакала, плакали люди довкола. Вона каже, що довго не помічала гри і того, заради чого вони прийшли на стадіон.
Я поставила купу сердечок на всі відео…
"Я поставила купу сердечок на всі відео, а сама не могла не думати про те, що…
Не всі, звісно, але велика частина з тих, які так проникливо співали Гімн, у свій час проголосували так, що цей Гімн міг залишитися лише історією. І звалили за кордон. І звідти люблять бубаса. Деякі навіть передають мені, що їм за мене соромно.
Так можна ж повернутися і показати підтримку президента на ділі, а не на футбольному матчі. Не лише Гімном, а й вигрібання наслідків, так би мовити.
Бо Гімн - це, звісно, дуже добре. Але на тлі того, що ви наламали, сльози розчулення не капають…"
"Я поставила купу сердечок на всі відео, а сама не могла не думати про те, що…
Не всі, звісно, але велика частина з тих, які так проникливо співали Гімн, у свій час проголосували так, що цей Гімн міг залишитися лише історією. І звалили за кордон. І звідти люблять бубаса. Деякі навіть передають мені, що їм за мене соромно.
Так можна ж повернутися і показати підтримку президента на ділі, а не на футбольному матчі. Не лише Гімном, а й вигрібання наслідків, так би мовити.
Бо Гімн - це, звісно, дуже добре. Але на тлі того, що ви наламали, сльози розчулення не капають…"